Хотєлкі людей з Банкової не мають нас бентежити
Можна не втягувати армію в політику хоча би в часи війни?
Приват закидали питаннями, чи правда, що Валерія Залужного зніме ОПУ. І як же так. Це люди прочитали статтю в The Economist. І цікавляться.
Перше. Ці хотєлкі та мрії окремих людей на Банковій ми уже обговорювали в травні – в часи великої смути на фронті та у вересні після звільнення Харківщини. Мені соромно за численні рейтинги, де якимись рейтингами на піку війни міряються арестовичі, подоляки і тулять туди Залужного. У якого є своя робота і свої завдання – і це не протирання бордових крісел штанями в сесійній залі.
Друге. В інтерв'ю The Economist Залужний і Олександр Сирський з повагою висловились стосовно своєї спільної роботи. І це головне. Нам не вистачало перетягування ковдр ще і в Генштабі, коли 15% територій в жорсткій окупації. І можливий наступ на Київ – реальність, а не страшилка для Заходу. Ще у вересні, коли позитивні блогери почали видавати пости під копірку "що оце на Сирського треба міняти срочно!" – я писала пʼятьом особам в приват, що це підкладання свиней і недовіри до тих людей, які ухвалюють стратегії і реалізують операції. І це чиста стидоба таке робити. Це удар по Сирському, якого будуть вважати кар'єристом на крові. Деякі блогери таки почули, про що я.
Я рада за людей, яким нічого робити і вони лише замовляють політичні, бл*ть, рейтинги людей, від яких напряму залежить, буде у нас держава, політика і електорат.
Третє. Я рада за людей, яким нічого робити і вони лише замовляють політичні, бл*ть, рейтинги людей, від яких напряму залежить, буде у нас держава, політика і електорат. Хто врешті зможе дожити до планових виборів? Бо зараз радієш малому – світлу уночі, воді з-під крану і можливості робити свою роботу.
Четверте. Ми уже не раз чули самохизування умовного Арестовича – "у меня большой рейтинг". Знаєте, у восьмому класі після літніх канікул мої однокласниці теж хвалилися ліфчиками третього розміру. А виявилось, що там було 90% вати, яка вивалювалась кавалками в роздягальні.
На фронті люди ціною власних життів виборюють наше право на незалежність. І це не казки про мівіну
І, нарешті, пʼяте. Можна не втягувати армію в політику в часи війни? Дуже дякую. Бо це не жарти. Там люди ціною власних життів виборюють наше право на незалежність. І це не казки про мівіну. Дякую. Спитайте людей на фронті, чи думають вони про якісь рейтинги. Ні. Як сказав мені на днях добрий знайомий, крутезний штурмовик: "В першу чергу там думаєш, як сходити в туалет під обстрілами. Далі все інше".
