Путін допустився великої помилки

Він нападав на Малоросію. А має справу з Україною

Стосунки між Росією та Україною завжди були війною калібрів. Калібрів не тільки збройних стволів, а й самоназв та назв інших у світі.

Росія століттями використовувала техніку газлайтингу – знецінення і применшення усіх навколо і штучного возвеличення себе. Таким чином поневолені народи втрачали відчуття реальності у самооцінці, починали сумніватись в собі, власній історії та значенні. Назва "Малоросія" тяжіла над нашою країною сторіччями і приминала об'єктивну оцінку власних масштабів. Вона штучно зменшувала нашу територію, культуру і народ в очах росіян і потім в очах самих українців. Література українською мовою вважалась невеличкою і несерйозною, тому ті, хто володів справді непересічним талантом, – їхав у Великоросію писати російською, щоб не згубити себе. Так вчинив, приміром, Гоголь. Не тому, що був зрадником, а тому, що був малорос. І в той момент міг або не реалізуватись взагалі, або реалізувати себе в Росії. Навіть не знаю, що з цього гірше, чесно кажучи.

Натомість до себе росіяни часто приклеювали слово "великий" в усіх можливих і неможливих випадках. Великоросія, велика російська імперія, велика російська література і так далі. Мало який народ всерйоз міг використовувати епітет "великий", описуючи себе. Хіба в періоди загострення диктатур і підготовки до нападу, в якості нудкої пропаганди. Терміни самодостатні і реальні без приставки "велико-", але це була свідома політика співставлення і применшення. До слова, вкид Арестовича про маленьку українську культуру порівняно з російською – з цієї ж опери. Не тому, що він справді експерт з культури чи хотів свідомо принизити українську культуру. А тому, що це оптика російського імперця – ми великі, вони всі малі. І Арестович як несвідомий чи свідомий носій радянського, а отже, імперського російського шовінізму, оцінює все саме так. Але не буває великих і малих культур, культуру в принципі не можна виміряти в метричних одиницях.

Додавати до всього "великий" – це, по-перше, свідомий акт знецінення інших, а, по-друге, погано прихована невпевненість в собі, яка завжди підштовхує до тупих вчинків.

Так як для Путіна і більшої частини росіян України не існує, то вони були свято впевнені, що нападають на Малоросію. Справді, непідготовленість і невивченність майбутнього суперника Росією просто вражає. Вони спорудили цю війну як караван в невідомі моря за картами двохсотрічної давнини. Пливем, за переказами там має бути смішна маленька країна з варениками, вишнями і чорнобровими Оксанами (с). І з подивом виявили, що цього державно-територіального утворення давно не існує.

Українці за 30 років незалежності встигли усвідомити, що вони не малі. Оце відчуття себе, власних спромог і здорова самооцінка як народу – дуже цінна характеристика, яку ми суттєво підсилили за час нової війни. Війни, покликаної нас принизити і змаліти. Але натомість ми виросли одразу на декілька розмірів і вже точно не вліземо в джинси і сорочки 2021 року, їх можна сміливо викидати.

І нам є ще куди рости.

Оригінал