Vae victis. Що буде з Росією після нашої перемоги

Американці та європейці вже через кілька років відновлять стосунки з РФ. А ми?

Концепція Vae victis – горе переможеним – завершувала практично усі війни до Першої світової включно.

У війнах всіх штибів і калібрів протягом всієї історії людства переможені країни, території чи міста давали на декілька днів на відкуп переможцям, котрі вважали своїм правом награбувати трофеїв, зґвалтувати все, що рухається, реалізувати всі види помсти, які тільки бажала їх покалічена війною свідомість і моральний стан.

Навіть з Версальського договору – угоди, котра ознаменувала завершення Першої світової війни, – зробили акт приниження Німеччини, яку заставили пороздавати свої землі, відмовитись від армії і флоту та платити височезні репарації. До чого це потім привело – вже інша тема.

Першим водорозділом між Vae victis і цивілізованим способом завершення війни стара Друга світова. Берлін, як відомо, взяли союзницькі війська СРСР, Британії, США та інших країн – але про тиждень масових безчинств, ґвалтувань і грабувань відомо тільки з боку Червоної армії. Американці з британцями, як тільки війна закінчилась, одразу втратили інтерес до тих, хто в них ще місяць тому стріляв і у кого стріляли вони.

Найпоказовішим прикладом відношення до переможених є Японія. Як відомо, японці були союзниками Гітлера і воювали з американцями, напад на Перл Гарбор, багаторічне знущання над полоненими американцями і оце все. А із СРСР в японців був підписаний договір про ненапад, який Союз порушив і напав на Японію 9 серпня 1945 року. На країну, яка вже збиралась капітулювати й зробила це менше ніж через місяць. І якщо після капітуляції Японії американці, які воювали з ними майже пʼять років, провели Токійський трибунал над генералами, а всіх полонених просто відпустили додому, то СРСР, який воював з японцями менше місяця, відправив безліч полонених японців в табори і на свою територію в якості безкоштовної робочої сили. Уявіть, полонені японці навіть працювали в України і відбудовували підприємства, до руйнацій яких вони не мали жодного стосунку.

До чого я це все веду. Ми тут надаєм Росії та росіянам масштабних історичних цілей та воєнної стратегії, але більшість з них тупо не відстрілюють, нащо вони воюють. І єдине, що вони вміють на тимчасово окупованих територіях, – це робити "горе переможеним". Грабувати, ґвалтувати, знущатись і вбивати без розбору цивільних. Це тактика усіх варварів минулого і реліктових варварів, котрі збереглись до нашого часу – росіян.

Тому марно очікувати, що після завершення війни американці і європейці припинять розмовляти з росіянами на сто років. Ні, вже через декілька років, пацифікувавши Росію і росіян, вони відновлять з ними дипломатичні, економічні та політичні стосунки. Як відновили з японцями, німцями, італійцями та іншими. Важче буде нам – носіям безпосередньої травми і супермотивованим на помсту до десятого коліна. Як ми поведемо себе потім – для мене ціла загадка. Цілком можливо, що просто забудемо років за двадцять, як забули вже грузини, яким ми зараз дивуємось, як вони можуть пускати їх до себе.

Але до того ще треба дожити, так. Цинічний парадокс війни полягає у тому, що для того, щоб починати миритись з ворогом, треба його якнайбільше убити, щоб цю війну припинити і отримати шанс на "після війни".

Оригінал