Росіяни хочуть завершення війни. Але їх вже ніхто не питає

Рішення про кінець війни з їх боку прийматиме особисто Путін і його кінчені "яструби"

Ефект Конкорда – себто програшна ситуація, яку заважає прийняти і завершити об'єм вкладених ресурсів, – чи не найяскравіше спостерігається у завершенні воєн.

Жодна із великих воєн не була завершена рівно тоді, коли вже було зрозуміло, шо це вже крах і далі воювати безглуздо. Ні, всілякі гітлери, імператори хірохіти, навіть американці і тепер путіни завжди чіплялись за будь-які спроби втримати фронт, продовжити вбивства і вже безглузду війну.

Якщо початок війни – це колаборація народу, який її починає, і правителя, котрий його очолює, то завершення війни практично завжди вже більше ініціатива керівника, головнокомандувача і групи найближчих осіб. І навіть якщо змучений і деморалізований народ вже хоче все припинити – ніхто його більше не питає.

Третій рейх почав програвати вже у 1943-му, і два наступні роки були затяжною агонією відступу, безпрецедентних руйнацій і мільйонних жертв військових і цивільних. Апогеєм безглуздості стала битва за Берлін, абсолютно не потрібна битва, котра вже нічого не вирішувала. Але остаточно схиблений Гітлер та його оточення тупо забили на Німеччину, за чиї інтереси вони погнали мільйони німецьких солдат в Європу, і роздавали зброю навіть дітям, аби ті захищали Берлін і їх. І в кінці у бункері Гітлеру вже було просто наплювати на Німеччину та її долю.

Японці, союзники Гітлера, пішли ще далі і після капітуляції Рейху продовжили чинити опір і накликали на свій народ два ядерних удари. До краю мілітаризована Японія, очолювана генералами без тіні емпатії і "азіатським гітлером" – імператором Хірохіто – десятиліттями наводила жах на своїх сусідів і в кінці пожерла навіть власний народ. Ну ясно, складно відмовитись від становища, коли юні японці, "священний вітер", сідають в безмоторні літаки з бомбою на борту і в твоє ім'я і славу пікірують на кораблі ворога. Такого не мав навіть Гітлер і Сталін. До речі, величезні жертви ядерних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі були дуже підсилені традиційним будівництвом японських домів. Легкі і сухі будинки практично з паперу стояли впритул, і містами фактично пронісся вогняний смерч. Бідні замакітрені люди, віддані імператору і просто заручники феодальної системи.

Американці у В'єтнамі пройшли фактично той же шлях – десятки тисяч загиблих, вкладені роки і мільярди доларів не дозволяли просто згорнути війська і вивести. З політичних причин зокрема підтримка війни у В'єтнамі штовхала президентів США включно із супердемократичним Джоном Кеннеді продовжувати війну просто заради підтримки виборців. Вони пройшли все – безглузді атаки з сотнями жертв за безіменні гори, які покидали наступного дня, військові злочини і розстріли цивільного населення цілими селами, скидання напалму і хімічної зброї "агенту оранж". Загиблих мільйонами цивільних в'єтнамців навіть ніхто не рахував і за людей не вважав. І це все від безсилля, бо керівникам держави бракувало духу зупинити це і прийняти наслідки марноти.

Зараз ми поволі починаємо спостерігати це у нашій війні з росіянами. Так, до справді переломного і очевидного моменту поразки Росії ще не дійшло, але поволі така ситуація вимальовується. Росіяни, які перед війною та на її початку дуже хотіли нападу на Україну, зараз вже не дуже готові притримуватись таких поглядів, а про особисту участь навіть мова не йде. Але їх вже ніхто не питає. Рішення про кінець війни з їх боку прийматиме особисто Путін і його кінчені "яструби", бо самі росіяни нічого не вирішують у своїй країні. До антивоєнних протестів в США під час війни у В'єтнамі їм як до неба рачки. У Штатах, до речі, дуже доклались до антивоєнного руху і підсилили його частина військових, котрі повернулись з війни і зрозуміли її марність і неочевидні цілі. Момент, коли вони закидували своїми нагородами урядову будівлю, – дуже вражаючий. Сподіватись на таке ж від росіян не доводиться. Бо їх, по-перше, не відпускають додому, а якщо і потрапляють – то лише у мішках або нещасними обрубками.

Мене хвилює межа, до якої впиратиметься Путін, допоки не виведе свої війська, визнає поразку і підпише собі цим вирок. Особливо, якщо врахувати, що ми плануємо воювати лише на своїй території і вся наша війна – це безкінечне знищення нападників, аж допоки вони не закінчаться, що для нас гірше, або не зупиняться і не відступлять додому, що для нас краще.

Пригадуєте, Байден десь на другий чи третій місяць війни сказав, що Путін не має виходу із ситуації і його, Байдена, це хвилює і він думає над цим. Це й малось на увазі. Занепокоєння про кількість жертв, які будуть принесені після того, як війна вже буде програна, але не зупинена.

Оригінал