Росія більше не господар Євразії. Це початок кінця

Україна вдруге руйнує Російську імперію

Багатонаціональна РФ розпадеться, вважає колишній командувач армії США в Європі Бен Ходжес, і цю точку зору підтримує дедалі більше західних вчених та експертів. Як і в 1991 році, розпад знову буде спричинений прагненням України до незалежності від Москви.

З початку 1990-х російські лідери вимагали від Заходу визнання Євразії винятковою сферою впливу Росії. Ця вимога на десять років передувала приходу до влади Володимира Путіна. Її висунули до того, як Євген Примаков став міністром закордонних справ у 1996 році та перетворив РФ із частини європейського спільного дому на центр Євразії.

У 1990-і Росія використовувала успадковані від СРСР війська проти слабких євразійських сусідів, щоб нав'язати заморожені конфлікти, військові бази, торговельно-економічні зв'язки та інтеграцію до очолюваних Москвою політичних і безпекових структур. Військові поразки РФ в Україні показали, що її претензії на роль великої держави порожні.

Свідчення зниження впливу Росії очевидні по всій Євразії. Країна, яка рекламувала себе як "другу армію у світі" після США, відчуває брак військових і виводить війська з російських баз по всій Євразії, звільняючи країни для військових інтервенцій проти російських маріонеток. Невипадково зростаюча слабкість РФ дала Азербайджану, наприклад, змогу військово тиснути на Вірменію, щоб нарешті через два роки після закінчення Другої карабахської війни та погодилася на підписання мирного договору.

Росія набирає солдатів шляхом надання амністії в'язням, зокрема вбивцям, яких беруть в ПВК "Вагнера" для війни в Україні. Але ні це, ні війська, виведені з євразійських військових баз, не змінять динаміку війни в Україні, бо 200 тис. російських сил протистоять у п'ять разів більшій кількості українців. Україна мобілізувала своїх громадян, а Росія ні.

Виведення російських військ із Центральної Азії призвело до відновлення там прикордонних зіткнень між Киргизстаном і Таджикистаном. Шанхайська організація співробітництва цього місяця показала, якою мірою Китай замінив Росію як економічна сила, яка контролює сферу впливу в регіоні. Прибувши одразу після військової поразки Росії в Харківській області, Путін був принижений китайським лідером Сі Цзіньпіном та президентом Киргизстану Садиром Жапаровим, який змусив його чекати. Путін був відомий тим, що запізнювався на зустрічі, але тепер справа в іншому.

Попереднє виведення Росією з Вірменії майже 1000 військових для війни в Україні стало для Південного Кавказу сигналом, що сфера впливу Росії занепала. Вірменія продовжує класти всі яйця в російський кошик, не бажаючи послаблювати зв'язки з Росією, незважаючи на те, що Москва більше не може її захистити.

Азербайджан, який проводив багатовекторну зовнішню політику, і не приєднувався до євразійських проектів, які очолює Росія, використав вплив Росії, який слабне, для початку військової операції проти Вірменії. ЄС доблесно намагався, але поки безуспішно, сприяти підписанню миру між Вірменією та Азербайджаном, який би визнав їхні кордони та поклав край 30-річному конфлікту через Карабах. У Єревані масові протести. Вірмени виступають проти підписання мирного договору з Азербайджаном, незважаючи на те, що їх країна не має економічної та військової сили, щоб перемогти свого сусіда.

Під контролем проросійського олігарха Бідзіни Іваншілі Грузія перебуває у демократичному застої, і їй не запропонували статусу кандидата у члени ЄС, який надали Україні та Молдові. Грузія не підтримала Україну і, як і Вірменія, допомогла Росії ухилитися від західних санкцій.

Але більшість грузинів підтримує Україну і звинувачують своїх проросійських правителів у тому, що Грузія не набула статусу кандидата. Найбільше військове з'єднання, що воює з Росією в українському Інтернаціональному легіоні – грузинське. Грузія також обмірковує, чи використовувати крах російської влади для втручання в Південну Осетію та Абхазію – два регіони, які Москва визнала "незалежними" у 2008 році.

Ослаблення впливу Росії в Євразії найкраще видно в Україні, де її жорстоке вторгнення та військові злочини на десятиліття наперед налаштували всіх українців проти Росії. Опитування громадської думки показують, що між східними та західними українцями більше немає різниці в їхньому негативному ставленні до Росії та поглядах на національну ідентичність, мову та зовнішню політику. Також багато східних українців зараз ненавидять Росію і хочуть вступу в НАТО, як і західні.

Військові успіхи України змінюють динаміку в Молдові, де створений Росією заморожений конфлікт у Придністров'ї має ізольований і невеликий військовий гарнізон із 1500 військових, яких не можуть забезпечувати повітрям чи суходолом. Українці та молдавани за підтримки Румунії можуть розбити російський гарнізон і повернути Придністров'я під суверенний контроль Молдови.

У Росії в Євразії залишилося лише два вірні васали – Білорусь і Вірменія. Очолювана Росією ОДКБ та Євразійський економічний союз більше не функціонують.

Україна та Молдова міцно увійшли в сфери впливу ЄС. Азербайджан зміцнив стратегічний союз із Туреччиною і є економічною та військовою державою, що росте, від енергоресурсів якої ЄС буде залежати все більше після того, як позбудеться непродуманої залежності від Росії. Неприродна проросійська позиція Грузії руйнується.

Тим часом Китай замінив Росію як провідна сила в Центральній Азії. Ганебні військові поразки РФ в Україні і вплив в Євразії, що руйнується, зробили Москву молодшим братом Пекіна.

30 років після розпаду СРСР відбувається черговий розпад влади Росії над Євразією. Долі Азербайджану, України, Молдови та Середньої Азії більше не пов'язані з Росією. Згодом до них приєднається Грузія. На жаль, на шкоду своїм суспільствам Вірменія та Білорусь продовжують залишатися на неправильній стороні історії. Україна вдруге руйнує Російську імперію.

Спеціально для Gazeta.ua