Наш "стокгольмський синдром" може приректи на війну наступні покоління

Якщо не позбудемося його, нашим нащадкам теж доведеться рятуватися від східної орди

Одне з найважливіших питань цієї війни – чи позбудемося ми нарешті українського "стокгольмського синдрому".

Після нашої перемоги точно почуємо голоси про необхідність зрозуміти або навіть пожаліти переможеного ворога. І про неминучість добросусідського співіснування почуємо. І про те, що їхні мова, музиканти, письменники, спортсмени й прості люди ні в чому не винні… Жертва знову буде шукати виправдання для нападника. Ця залежність формувалася століттями колоніального минулого.

Руйнування Києва Боголюбським, різанина в Батурині, зачистки Катерини, валуєвщина, ленінський терор, Голодомор, сталінщина, брєжнєвщина… Всього цього виявилося недостатньо, щоб заздалегідь вберегтися від путінщини.

У майбутньому нашим нащадкам знову доведеться поспіхом рятуватися від східної орди, якщо у цій війні і після неї ми різко і однозначно не розірвемо цю майже тисячолітню історичну спіраль з колючого дроту. Московщина – це системне зло.

Оригінал