Путін створив міф, який тепер грає проти нього

В Кремлі впевнені, що ми будемо благати про мир на умовах Росії, й це головна їхня помилка

У Зеленського натякають, що для України перемогою буде вихід ЗСУ на лінію розділення станом на 23 лютого. Між тим, мені доводиться проводити тренінги для різних соціальних, вікових і професійних груп. І я завжди проводжу у цих своєрідних фокус-групах (хай і не репрезентативне) соцдослідження. Я видаю аудиторії різні варіанти перемоги, прийнятної саме для них, і прошу обрати свій. Ці варіанти наступні:

1. Українці танцюють на руїнах московського Кремля і встановлюють дипломатичні відносини з республіками Татарстану та Саха-Якутія.

2. Ми виходимо на кордони 2013 року. Зеленський плює в бік Таманського півострова з руїн Керченського мосту. Над Краснодоном майорить жовто-блакитний стяг.

3. Ми визволяємо Донбас, але в Крим не йдемо, боючись ядерного шантажу Росії.

4. Ми виходимо на лінію розмежування станом на 23 лютого і зупиняємося.

5. Ми погоджуємося на перемир'я і зголошуємося на те, що хто де став – там і нова лінія розмежування.

Дослідження не репрезентативне, звичайно. Але показує тенденцію. Абсолютна більшість опитуваних схиляється до другого варіанту. Причому робить ремарку: "Ми, звичайно, були б за перший варіант, але він поки що нереальний". Варіанти четвертий та п'ятий людьми не розглядаються зовсім.

Твердо переконаний і кажу усім: суспільство вважає, що потрібна війна до повного визволення України від окупантів. Суспільство – за війну до переможного кінця, а не до "станом на 23 лютого".

Я впевнений, що в Офісі президента проводять такі опитування професійніше і частіше за мене. З більшою вибіркою. А у нас Зеленський аплодисменто-залежний. Електорально-залежний. Тому на думку більшості суспільства в Офісі президента зважають. Маємо ситуацію, коли влада активно мімікрує під настрої суспільства. І це у нашому випадку добре.

Але ми маємо пам'ятати: у росіян така сама ситуація. Путін створив міф. У ньому росіяни – це самі добрі і миролюбиві люди. Але й самі войовничі водночас. І якщо треба, то "дєди ваєвалі – єслі нада павтарім".

Міф про непереможність російської армії розтанув на Сумщині, Київщині і Чернігівщині ще у березні. Але тільки для самих російських військових. А не для російського суспільства. Суспільство бажає бути імперією і перемагати. Путіна підтримують (за даними останнього опитування Левада-центру від 23 травня) понад 78% росіян. Дії російських військових вважають вимушеними, але правильними, більшість росіян.

Маємо ситуацію, коли війни вимагають обидва суспільства: і наше, і російське. Крим вважаємо своїм і ми – і росіяни. Правими себе вважаємо також ми. Але і вони самі себе.

У такому випадку продовження війни неминуче для обох сторін. Причому схоже, що російська армія вже не хоче воювати. А російське суспільство – сидячи на диванах – рветься у бій. Тому наші вмотивовані ЗСУ мають перевагу. Поки що – лише моральну. Але, дякувати Богу і союзникам, ми скоро матимемо і матеріально-технічну перевагу. Тому ми оптимістично дивимося вперед. Але, схоже, у Путіна думають інакше. Вони думають, що санкції не будуть ефективними, імпортозаміщення відбудеться. І Путін пересидить нас економічно у затяжній війні.

Бо росіян 140 мільйонів. А українців – 40 мільйонів.

Це, звичайно дурниці. У Європі живе 500 мільйонів людей. У США – ще 300. Так званий золотий мільярд цивілізації – за нас. І економічно ми пересидимо Путіна. Коню ясно. Але Путін поки що впевнений у протилежному. Бо створений ним міф грає проти нього.

У Путіна впевнені в якійсь "арійській" перевазі росіян над нами. Бо ми ж колишня колонія. І не можемо апріорі бути сильнішими. Тому вони впевнені, що ми посипемося раніше. І будемо благати про мир на умовах Росії.

Міф, створений Путіним для безграмотних росіянців, тепер грає проти нього самого. І це основне неправильне припущення Путіна. Вони знову неправильно нас оцінюють. Тому і напирають. А отут їм жаба й цицьки дасть.

Не треба нас недооцінювати.

Оригінал