Росіяни свідомо йдуть вбивати

Ці люди вже бачили всі новини, пабліки, ситуацію, розповіді очевидців – і все одно пішли воювати

Спостерігаючи за кількістю людей, безпосередньо задіяних у війні та військовій логістиці, можна дзеркально уявити, скільки їх задіяно там. Безліч.

Це остаточний аргумент того, що це зовсім ніяка не випадковість, не воля однієї людини і решта. Напад Росії на Україну і особливо ведення військових дій зараз – це скоординована робота сотень тисяч людей, котрі прекрасно усвідомлюють, що роблять. Особливо зараз, коли вже провели ротації і обновили частину особового складу. Ці люди бачили всі новини, пабліки, ситуацію, розповіді очевидців – і все одно пішли.

Якщо на початку війни справді був фактор несподіванки, напівправди, сподівання на миттєвий результат з наскоку – то зараз це вже абсолютно продумана дія. З точки зору пересічного російського солдата, маю на увазі.

Особисто мені трохи шкода людей з армій Л/ДНР, бо це колишні українці, котрі потрапили в пастку власної пропаганди, не російської. Через своє русофільство вони спочатку спокійно прийняли захід чужої армії на свою землю, а тепер їх женуть, як гарматне м'ясо, воювати за чужу країну. Чисто як українці в Червоній армії. Примусові солдати.

Рускі воюють чужими, українці – своїми. І про чужих – це не тільки про Л/ДНР. Ті, що масово підтримують в Росії війну проти України – воліють, щоб воював хтось інший, а вони палко за. Тому часто рускі солдати, офігівші від фронту, хочуть додому, а їх сім'я заспокоює і відпихає назад.

В Україні ситуація діаметрально протилежна – сім'ї в німих молитвах очікують своїх додому, а військові мовчки терплять і воюють. І ще й знаходять сили на заспокійливі дзвінки домашнім і відоси цивільним. Як те відео рудого Вишебаби, в якому він прекрасною українською казав, шо не всі повинні воювати – лайкали всією Україною, чоловіки то аж по два рази.

До речі, кумедно спостерігати, як галичани пишаються своєю українською, а потім хтось із Центральної України починає говорити такою українською, що ми тут всі такі – бумласка, дякую, сердечко, файно, цейво.

Курча, згадав те відео і вже забув, про шо писав.

А, про кількість. Ці місяці показали, шо на нас напали росіяни не як народ чи частина влади. А як держава, з усіма інституціями і витікаючими наслідками. Одна держава напала на іншу державу з метою її проковтнути. І ракети з літака по українських містах пускає не просто рускій, а громадянин Російської Федерації, якого підтримує влада, громадяни і державні інституції. Тому вишукувати, хто винен, а хто – ні, й концентруватись на персоналіях безглуздо. Навіть якщо їх уб'ють – злочини російських солдат автоматично успадковує Російська Федерація. Як ядерну зброю від СССР. Власне, вони їх і скоюють не для себе, а для держави. Як слухняні робочі мурахи, несуть до свого мурашника то Бучу, то Кременчук, то Херсон, то хоч якесь маленьке згвалтування чи розстріл цивільного.

Щоб не вертатись з порожніми руками і потішити свою королеву.

Оригінал