Свого часу Кравчук зробив правильний вибір і "передав сіль"
У нього була прекрасна, десятиліттями відточена кабінетна чуйка
Помер Леонід Кравчук. За химерним збігом, якраз на днях мене записувало ВВС для radio documentary про наш "перший майдан" — Революцію на граніті 1990 року (Захід нині активно надолужує пропущене з української історії). Журналіст підготувався, навіть "Музей покинутих секретів" прочитав, і з величезним інтересом розпитував мене про поведінку Кравчука в ті дні (які, зрештою, й визначили його поставу через рік у справі української незалежности). Ну, я і згадала his moment of truth — коли він кричав тоді чи то на Донія, чи на Марка Іващишина: "Я не боюся ні Бога, ні чорта, і вас не злякаюся!.."
Власне, для характеристики персонажа письменникові більше нічого й не треба, досить цієї однієї фрази (ні до, ні після жодного разу не пригадую собі ситуації, в якій би Кравчук кричав). Але історія працює інакше. Якщо письменник може врочисто виголошувати: "Не вірю, ні, /Що сотворить добро недобрий!" (Є. Плужник. "Галілей"), то історія працює з тим людським матеріалом, який має під рукою, — в потрібний їй момент штурхає матеріал під лікоть і, як в тому анекдоті, каже йому: "Передай сіль".
Небіжчик її почув — і "сіль" передав (у нього була прекрасна, десятиліттями відточена кабінетна чуйка.) Коли в Біловезькій пущі він уперто відповідав Борису Єльцину на всі пропозиції "по Союзному договору" "Мой народ меня не поймет!" (мене навіть здивувала та стенограма, коли її було опубліковано в 2016 році), він показав, що правильно оцінив розстановку сил: студенти (і всі повсталі за ними заводи Києва, і всі юрби на площах, що скандували "не-за-леж-ність!" — всі ми, кого він так слушно злякався, авжеж, восени 1990-го) були сильніші за Кремль. "Бінґо! — сказала історія. — Молодець, хрущику, вибір правильний".
Бо історія — не Бог і не письменник. Її не цікавлять наші мотиви, а тільки й виключно дії, "число по модулю". Передав свою сіль — ну й молодчинка, гребемо далі.
Це все, що я можу сказати про небіжчика хорошого після його смерті.
А про решту помовчу.
Коментарі