РФ планує продовження війни з Україною

У Москви є два сценарії: загальна мобілізація чи анексія українських територій

У західних ЗМІ з'являється різноманітна інформація про те, які політичні рішення може оприлюднити Путін 9 травня. Зокрема, йдеться про можливість загальної мобілізації в Росії, а у зв'язку з цим і офіційне оголошення війни Україні. Ще один озвучений сценарій — проголошення приєднання до Росії так званих ДНР і ЛНР.

Оскільки вся ця інформація з'являється з посиланням на джерела в розвідувальних структурах, то, швидше за все, йдеться про "утечки из Кремля". Відповідно, це поки що можливі сценарії. Мабуть, у Москві роздумують: чи достатньо для 9 травня просто шоу з парадом чи за нинішніх умов треба посилити ефект і зробити якісь резонансні заяви? Адже жодних перемог на українському фронті немає. Отже, треба відзначити цей день новими доленосними рішеннями.

Розглянемо обидва озвучені у ЗМІ сценарії з погляду їхніх можливих наслідків для війни Росії проти України.

Сценарій "загальна мобілізація". Про необхідність загальної мобілізації для перемоги над Україною войовничі шовіністи в Росії говорять уже майже два місяці — з того моменту, як став очевидним провал російського "бліцкригу" в Україні. Зараз ще помітніше, що російським військам не вистачає ресурсів, у тому числі й живої сили, для масштабного наступу на одному лише Донбасі. Для утримання нових окупованих територій також потрібні війська. З цього погляду, здавалося б, усе вже зумовлено. Через якийсь час Путін піде на загальну мобілізацію. Якщо не 9 травня, то дещо пізніше. Але не все так просто.

Загальна мобілізація можлива в разі офіційного оголошення війни. Реальна війна Росії проти України і так уже йде, але в Московії її сором'язливо та маніпулятивно називають "спеціальною військовою операцією". І якщо зараз заявляти, та ще в День перемоги, про початок війни, то це означатиме, хай навіть побічно, що "спеціальна військова операція" провалилася, недостатньо "обмеженого військового контингенту", треба розпочинати справжню війну. І якщо загальна мобілізація оголошується для війни з країною, яка в 3,5 рази менша за Росію, яка має армію в 3,5 рази меншу, а з урахуванням інших воєнізованих формувань — у 4 рази меншу, то це означає, що велика Росія не може перемогти набагато меншу Україну. А це ж це ганьба. Який вже тут "День перемоги", можна говорити про справжню поразку. І буде незрозуміло, що це — 9 травня чи 22 червня? Навіть із суто пропагандистської точки зору оголошення загальної мобілізації саме 9 травня, м'яко кажучи, не сприятиме святковій та пафосній атмосфері в Росії. Скоріше навпаки. Судячи з даних російських соціологів, шовіністична істерія, що виникла у Росії після 24 лютого, вже проходить. Прості росіяни переключаються на більш актуальні для них соціально-економічні проблеми, які стають дедалі гострішими і яких стає дедалі більше. І замість нового сплеску пафосного шовінізму у Росії може виникнути паніка. Саме слова "війна" напружує та лякає. Невипадково його у Росії заборонили. І непомітно, щоби росіяни рвалися зараз до армії. Навпаки, дедалі більше повідомлень про зриви планових показників і на черговий заклик "строковиків", і на контрактування "добровольців".

Найімовірнішим мені видається не сценарій загальної мобілізації, а проведення поетапної мобілізації. Але тоді це означатиме установку російського керівництва на тривалу війну. При цьому мобілізовані будуть потрібні не тільки для активної участі у військових діях (їх туди вкидатимуть порційно, при необхідності та належної підготовки), але й для контролю над окупованими територіями.

Сценарій анексії Донбасу. Для його реалізації потрібні приблизно ті ж дії, що були у Криму у 2014 році. Якщо їх повторювати, то треба проводити в так званих ДНР та ЛНР нові "референдуми" про бажання вступити до складу РФ, а після цього буде офіційне звернення керівництва так званих республік до Путіна та відповідні рішення російських органів влади. Все це навряд чи встигнуть зробити до 9 травня. Можливий і прискорений варіант — без проведення "референдумів", достатньо лише офіційних звернень про ДНР і ЛНР до російського керівництва. Тоді можуть у терміновому порядку встигнути і на 9 травня.

Насправді це питання щодо подальшої стратегії Путіна не лише стосовно України, а й до всього пострадянського простору. Судячи з інформації з різних джерел, у Кремлі є два конкуруючі між собою проєкти: 1) відтворення нового Союзу (у вигляді розширення союзної держави); 2) пряма анексія окупованих українських територій (як Донбасу, так і півдня України, можливо, інших українських регіонів, які вдасться захопити).

Нагадаю, що цього року – століття створення СРСР, розпад якого Путін вважає головною геополітичною катастрофою ХХІ століття. Створенням нового Союзу Путін як би візьме реванш за розпад СРСР, виглядатиме творцем нового Союзу й таким чином сподівається залишитись в історії. Але в рамках цього проєкту потрібні або пропутинська Україна, що зараз виглядає вкрай малоймовірним, або створення на території України кількох маріонеткових псевддержав ("народних республік"), які разом з Білоруссю можуть стати суб'єктами нового Союзу. До цього Союзу можуть також приєднатися й інші невизнані держави – Абхазія, Південна Осетія, Придністров'я. Принагідно зазначу, що у разі реалізації цього сценарію потенційно виникнуть величезні ризики для суверенітету Молдови, Казахстану, Киргизстану та Вірменії та й для інших пострадянських держав.

Проєкт прямої анексії окупованих українських територій є ще більшою загрозою для всіх пострадянських держав. Адже тоді Путін почне відтворювати Російську Імперію у чистому вигляді, й анексія українських земель стане дуже небезпечним прецедентом. Проєкт анексії просувається прихильниками повної руйнації української державності.

Остаточного рішення у Кремлі щодо своєї стратегії в Україні та на пострадянському просторі, мабуть, ще не ухвалили. З одного боку, у Путіна є явні сентименти щодо колишнього СРСР. А з іншого боку, ми бачили його явне роздратування з приводу того, що Ленін нібито створив Україну.

Але для нас і не дуже важливо, яке рішення ухвалить Путін. Йдеться про вибір між прямою та непрямою анексією українських територій. Вугілля від сажі не біліше. І те, й інше ні Україна, ні весь цивілізований світ не визнають. Але якщо Путін піде (у тому чи іншому вигляді) на подальшу анексію українських територій, то це означатиме, що про жодну мирну угоду між РФ та Україною не може бути й мови. В крайньому випадку можливе лише тимчасове перемир'я.

Таким чином, "утєчкі" з Кремля говорять не лише про додатковий пропагандистський антураж на 9 травня. Йдеться про плани продовження війни проти України. І відмінності цих планів лише у деталях.

Оригінал