З кожним днем путіністи все більше проситимуть миру

Але мир неможливий — ніхто не визнає Крим територією іншої держави

Після засідання міністрів у Рамштайні стало ясно, що Україна отримає будь-яку зброю у будь-якій кількості за виключенням зброї масового знищення.

Світ остаточно повірив в Україну.

Мало того, вільний світ дав зрозуміти Росії, що після можливого використання тактичної ядерної зброї проти України війна перейде в режим Третьої світової.

Тактична ядерна зброя — це боєголовки до 5 кілотон. Для порівняння: на Хіросіму скинули 15-кілотонну бомбу.

За задумом путіністів, це може бути якийсь стратегічний об'єкт, а не велике місто. Полякати і змусити до капітуляції.

Але для нас це все одно — гибель десятків тисяч людей.

Тому світ, відповідаючи на постійний шантаж Путіна, все ж прийняв цей виклик.

Тому Путін десь до середини-кінця травня опиниться в глухому куті.

Коли друга армія світу буде виглядати так, як Повєткін у бою з Кличком у 12-му раунді.

І у Путіна залишиться лише кілька варіантів:

1. Ставати в глуху оборону на досягнутих рубежах. І цей варіант для нього поганий, бо в України врешті-решт буде перевага в наступальному озброєнні.

А суцільного фронту росіянці утримувати не зможуть. Навіть якщо вирівняють фронт і відведуть війська на правому березі під сам Херсон (утримуючи його як плацдарм). Надто велика лінія. Не втримаєш.

Ця стратегія — просто відтермінування краху. Такий фронт, навіть якщо простоїть літо, посиплеться під морози.

2. Зроблять у себе купу якби-терактів типу Волгодонська, заспівають "Вставай, страна огромная" і призовуть кількасот тисяч "пушечного мяса".

Але боєготовність цього стратегічного ешелону — це місяців за три після призову.

Ця стратегія теж хибна. Бо у нас чимдалі, тим буде краще оснащене військо.

Бо воно, звичайно можна наступати і в лаптях і на тачанках, але втрати будуть йой.

А баби нових нарожают, але не швидко.

3. Таки жахнути нас ядерною зброєю в надії, що Захід проковтне.

Але цивілізація, хитаючись від страху, таки жахне у відповідь. Шольц і Макрон — ще ті вояки, але Борис і яструби Пентагону своє слово стримають.

Тож єдиною стратегією путіністів може бути лише одне: з кожним днем вони проситимуть миру більше й чіткіше.

Але мир апріорі неможливий. Ніхто не визнає Крим територією іншої держави.

Можливе виключно перемир'я. Простіше — режим припинення вогню.

І Росія навіть погодиться на введення миротворців по лінії розмежування.

І казатимуть нарешті те, про що говорив Володимир Олександрович рівно три роки тому: "А может, нада проста пєрєстать стрєлять?"

Із рота Лаврова це звучатиме прекрасно. А ми кричатимемо: плагіат, плагіат. Етаужебила, відєлі. Нє вєрю!

І тоді він скаже і про "А давайте дагаварімся пасрєдінкє". І навіть чимось захочуть поступитися. Наприклад, повернути нам Херсон. І навіть погодяться деблокувати море.

І Лавров в екстазі навіть скаже: "Я увідєл мір в глазах Арахамії".

А ми знову: було таке, плагіат.

І ось тут Владіміру Владіміровичу має стати по-справжньому страшно.

А Володимиру Олександровичу — важко. Бо треба буде відвойовувати все до Чонгару і Краснодону.

А потім буде страшно знову.

Бо питання "Переходити за Чонгар в Крим чи ні?" знову означатиме: почне Путін ядерну війну чи ні?

У нас усі кути не тупі — глухі.

І є лише один прекрасний варіант: Путін здохне. Тоді усе скінчиться швидко.

Оригінал