Бути українцями – наша суперсила

Саме ми зараз формуємо світовий тренд суспільних змін

За кілька місяців до агресії на одному з філософських заходів в мене народилася метафора, що Україна для світу стає не агропостачальником. А іншою житницею — житницею сенсів. "Житниця" — не модерне слово. Можливо, краще — джерелом. Але суть така: саме в Україні народжуються смисли, важливі для Нового світу, — пише Андрій Длігач для "Української правди".

Приблизно з 2015 року світ знаходиться у фазовому переході до нового соціального, економічного та, можливо, політичного устрою. Низка криз — це спроба старого зупинити зміни. Але, як відомо, майбутнє завжди перемагає. І на цьому шляху важливою стає перемога тих сенсів, які народжуються в Україні.

І один, можливо, найважливіший, з цих сенсів — це воля. Це настільки сильне прагнення свободи — в житті, в рішеннях, в діях, в думках, а ставленнях, в слові — що воно розкриває сміливість, самоорганізацію, швидкість, жертовність і багато інших спроможностей, які стають справжніми суперсилами.

Новий світ буде відкритим. Це буде світ напередодні технологічної сингулярності, світ великих можливостей і реалізації найсміливіших мрій. Світ кіберократії і людяності — такий дивергентний світ.

І він надихатиметься суперсилами, які проявила українська нація, загартовуючись у національно-визвольній війні.

Які ж суперсили ми маємо?

Безумовно, це воля, про що я вже писав. Це безкомпромісне прагнення свободи — в усіх аспектах життя.

Це спроможність до співдії через самоорганізацію. "Там, де два українця…", "Я знаю, що він мене "кине", тому маю "кинути" його раніше за нього…" — ці наші приказки у важкі та важливі часи перетворюються на єднання й відповідальність. Українці через самоорганізацію навчилися заміщати неефективні бюрократичні інститути. І це стає викликом для всієї державної машини в Україні та для світової бюрократії. Новий світ передбачає гнучкі, адаптивні інституції, побудову гетерархічних моделей управління і в бізнесі, і в державі. Ще у 2004 році та потім навесні 2013 року стало ясно, що ця цінність разом із волею докорінно відрізняє нас від Росії і робить непереможними.

Це сміливість. Для того, щоб перемагати — треба перестати боятися. Не боятися назвати Волан-де-Морта по імені. Не боятися виходити на Майдани. Не боятися говорити правду. Не боятися діяти. Західні політики роками "замирювали" Росію, підживлюючи її посилення. І благали Україну не стріляти в Криму, здаватися, йти на формулу Штайнмаєра, створювали уряд у вигнанні, здавати Київ. Але для справжніх змін потрібна справжня сміливість. Дизрапшн (disruption) — підривні інновації, суспільні зміни — вимагають спроможності кинути виклик самим собі і усталеним практикам.

Це винахідливість. Вміння знайти рішення в складній ситуації. Діяти не за правилами. Протистояти не числом ("гарматне м'ясо"), а ідеями ("коктейлі Молотова"). За останні тижні з'явилися десятки виробництв бронежилетів — і що характерно, дешевших і кращих за європейські. Наші хлопці навчилися робити сталеві пластини з кращими показниками. Знайшли і впровадили численні інновації у виробництві. Менше ресурсу і часу — для когось це загроза, а для українців — можливість знайти краще рішення.

Це самоіронія. Гусі, "руський корабль", трактори — будь яка спроба ворога кепкувати з нас породжує не стільки обурення, скільки сміх. Українці — на відміну від ворога — вміють з іронією дивитися на самих себе, що теж робить нас непереможними в комунікаційних війнах. Ківам, рабіновичам і медведчукам, які надто звикли "носити" себе, так і не збагнули цього. Але люди Нового світу по всій планеті дуже швидко переймають нові українськи меми.

Це людяність. В найгірші часи в українців проявляються найкращі риси. І ось морські піхотинці прориваються в Маріуполі разом із пораненими. Сім'ї приймають біженців. Підприємці підтримують співробітників і колег. І вся країна волонтерить. Бо потрібно допомогти. Бо це ж люди і їм потрібна наша — моя — допомога. Те, яке ставлення демонструє ворог — і до українців, і до своїх солдатів — свідчить про тотальну деградацію Старого світу, в якому людина не є цінністю.

Отже, Новий світ надихатиметься суперсилами українців. А українець майбутнього визначатиметься не за національністю чи громадянством, а за прагненням волі та інновацій (розвитку, пошуку, підприємництва), за сміливістю та людяністю, за самоіронічністю та спроможністю до самоорганізації.

І Україна ще у 2023-2025 році стане не тільки суб'єктом нової світової архітектури безпеки, а й справжнім світовим центром інновацій, підприємництва, сучасної науки, культури і творення нової економіки.