Європа має припинити фінансувати путінську війну

Якщо Путіна не зупинити, то проблеми України незабаром стануть проблемами ЄС

У той час як в Україні вирує війна, країни Євросоюзу продовжують щодня відправляти в Росію приблизно 1 млрд євро як оплату за імпорт нафти і газу. Ці європейські гроші є джерелом воєнної машини Володимира Путіна.

За даними Energy Facts IEA, зараз близько 60% експорту російської нафти і 75% експорту російського газу припадає на Європу. Доходи від нафти і газу мають вирішальне значення для продовження військових дій Росії та становлять, за оцінками, 45% державного бюджету країни. Без цього фінансування російська економіка впаде, а здатність Путіна продовжувати вторгнення в Україну різко знизиться, – пише Василь Калимон для Atlantic Council.

На жаль, ЄС поки що опирається закликам заборонити імпорт російської нафти і газу. Офіційні особи Євросоюзу не ввели енергетичне ембарго, попри поширене обурення через незаконне вторгнення Путіна і кількість свідчень військових злочинів РФ проти українського цивільного населення.

Це небажання відбиває масштаб залежності Європи від російської енергії. Європа залежить від Росії приблизно в 20% своєї нафти і 32% від загального обсягу постачань газу. Однією з найуразливіших економік є Німеччина, де довоєнна залежність від російського газу становила 55%.

Згідно з недавнім дослідженням Goldman Sacks, повна заборона на імпорт російського газу до Євросоюзу до кінця 2022 року призведе до уповільнення економічного зростання на 2,2% у єврозоні та на 3,4% у Німеччині. Хоча ці цифри є важливими, чи може Європа серйозно заявляти, що вона не може дозволити собі такі зусилля, щоб зупинити Путіна?

Економічну обережність Європи особливо важко виправдати, якщо дивитися з точки зору України, яка переживає систематичну руйнацію своєї економіки та національної інфраструктури під час військових дій Росії. За даними Світового банку, в 2022 році економіка України скоротиться на 45%.

Хоча негайна заборона імпорту російської нафти мала б негативні наслідки для економіки ЄС, технічно це можливо. Міжнародний ринок нафти величезний і альтернативні джерела можна знайти відносно швидко. Звичайно, зростання цін на сиру нафту необхідно буде компенсувати, хоча виробники ОПЕК мають надмірні потужності та стимули уникати хаосу на ринку.

Підвищення цін на сиру нафту негайно вплине, скоротивши попит на неї в ЄС та у світі. Водночас вищі ціни стимулюватимуть збільшення виробництва в різних маргінальних джерелах, особливо у США. Росія може знайти теж інших покупців, але, швидше за все, за зниженими цінами і обсягами. Коригування структури торгівлі РФ вимагатиме часу і буде утруднене численними санкціями, які ввели США та інші країни.

Негайне припинення імпорту російського газу – дещо більша проблема, бо ЄС сильно залежить від трубопровідних поставок, і не має достатньо потужностей замінити їх, з точки зору терміналів зрідженого газу. Короткострокові наслідки можуть призвести до скорочення запасів природного газу в сховищах.

Існують певні можливості для збільшення поставок скрапленого газу з великого міжнародного ринку. Зокрема, США працюють над збільшенням доступності американського скрапленого газу для експорту в ЄС. Євросоюз також зможе конкурувати за маргінальні поставки з інших великих джерел, наприклад, Катару.

У ЄС системи виробництва електроенергії мають перевагу від великої транскордонної інтеграції та використання альтернативних потужностей на атомних і вугільних електростанціях. Інші аналогічні кроки можуть скоротити споживання газу у найбільш постраждалих країнах. Знову ж таки, ціни на газ зростуть, що призведе до зниження загального попиту, особливо у другорядних цілях.

У довгостроковій перспективі енергетичні потреби ЄС можуть бути задоволені шляхом зміни енергетичної політики. ЄС уже зробив кроки щодо розробки енергетичної політики, яка знизить залежність від постачань з Росії. Франція та Велика Британія запропонували приділити більше уваги виробництву електроенергії на АЕС. У відповідь на нинішню безпекову кризу Німеччина може відкласти заплановане закриття своїх атомних електростанцій.

Берлін уже планує збудувати додаткові потужності терміналів скрапленого газу. Це можна було б повторити в інших країнах. Також можна використати родовища сланцевого газу в Європі. Зрештою, технологічні розробки можуть розкрити додатковий потенціал відновлюваних джерел та водню.

Міжнародні заклики до жорсткішої європейської позиції зростають. Президент Володимир Зеленський рішуче виступає за негайне припинення імпорту енергоресурсів у ЄС із Росії. Тим часом, російські експерти, такі як колишній економічний радник Кремля Андрій Іларіонов, вказали, що ембарго на російську нафту і газ, цілком ймовірно, змусять Росію припинити війну проти України протягом кількох місяців.

Відмова Євросоюзу заборонити імпорт енергоносіїв із Росії – сучасний еквівалент торгівлі з нацистською Німеччиною, коли гітлерівські війська вторгалися в країни і чинили геноцид. Це морально невиправдано, і стратегічно недалекоглядно. Якщо Путіна не зупинити, то проблеми України незабаром стануть проблемами всієї Європи.

Ембарго на російську нафту і газ призведе до значних витрат, які відчують на собі всі країни Європи. Проте збитки, завдані російській економіці, будуть значно більшими, і зможуть зупинити найбільший європейський конфлікт з часів Другої світової війни. Тоді як мільйони українських життів перебувають у небезпеці, а майбутня безпека всього континенту перебуває під загрозою. Європа має прийняти обмежений економічний біль від негайної заборони на постачання Росією енергоносіїв, і покласти край ганебному фінансуванню путінської війни.

Переклад Gazeta.ua