Чому рашисти б'ють себе в груди і кричать, що вони – зло

Маємо справу з режимом, який чесно зізнається у тому, що несе жах і смерть

"Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами". Чи говорив це, чи не говорив Вінстон Черчилль. Може, просто подумав. Так чи інакше, фраза виявилася воістину пророчою.

Адже "денацифікатори" пишуть статті, які змусили б заздрити самого Геббельса, прямо зізнаючись у плануванні геноциду, і які не лише пахнуть як фашизм, не лише схожі на нацизм, а і є чистим відвертим втіленням класичного фашизму. І ніхто цього не приховує.

Уявляєте картину, як ідеологи Третього рейху пишуть статтю про те, що немає кращого способу вирішити проблему нацизму в Європі, ніж концтабори для євреїв? Важко. А ці пишуть. Відверто. Відкрито. Про це заявляють дрібні глашатаї та цілі колишні президенти, які випадають з алкогольної сплячки та відверто заявляють про важливість вирішення "українського питання".

Коли розпочалася ця війна, то вперше світ став чорно-білим. Стало просто неможливо переплутати добро та зло. Але парадокс у тому, що зло саме ще б'є себе в груди, доводячи, що воно зло. Не лише своїми злочинами, які кричать про геноцид. Але й заявами уповноважених представників зла про те, що ці злочини усвідомлені. Для тих, хто сумнівався.

Ми звикли називати рашистів "відвертими фашистами". Маючи на увазі, що їхні вчинки говорять самі за себе. Але ми маємо справу справді з відвертим режимом, який чесно зізнається у тому, що вони несуть жах і смерть. Відвертий кат, який влаштовує геноцид. Відвертий ґвалтівник, який куражиться над своєю жертвою. Відвертий вбивця, який з усмішкою зізнається у своєму злочині.

Як це пояснити? Адже це знову не логічно. Не раціонально. І якщо солдати, яких вони пригнали, просто за своєю вдачею звірі і якби їм дозволили, вони творили б таке і в селищах за Уралом, то як пояснити відверту публічну позицію людей від влади?

Може, все просто. Може, це одкровення від безсилля?

Вони роблять це з Україною не вперше. Голодомор, репресії, мільйони смертей. Це було вже багато разів в історії. Просто вперше Україна виявилася готовою. Вперше жертва змогла дати відсіч ґвалтівнику. Вперше у нас є своя держава.

І це так злить ката. Тому що він звик знущатися з тих, хто не може дати здачі. І якби не два Майдани, якби не українське суспільство, опора держави, якби не повноцінна незалежність, якби не допомога друзів держави, ми не могли б дати здачі і цього разу.

Може, тому фашист такий відвертий? Злий від безсилля. Коли він зрозумів, що запізнився. Що ніколи йому не дозволять вирішити українське питання. Що він може робити боляче, може бити, може змусити страждати, але не зможе підпорядкувати. І тут він виплескує назовні всю ту ненависть, що збиралася роками. Куражиться своїми злочинами, прагнучи залякати і дістати хоч так свою жертву. Свою колишню жертву.

Євреї кажуть "ніколи знову". Сказали це після жахів Голокосту. І щоб цього не повторилося, сформували свою сильну державу. Українці створили державу і раптом побачили, що це допомагає сказати те саме "ніколи знову". Від імені живих українців. І від імені мільйонів тих, кого позбавили життя у ХХ столітті.

Ніколи. Знову. І щоразу ми будемо ще краще готові.

Оригінал