Україна завдала серйозного удару по Росії, відключившись від її електромережі

З 2017 країна готувалася відключитися від старої радянської мережі та синхронізуватися з європейською системою

За кілька годин до того, як 24 лютого Росія розпочала вторгнення в Україну, українська влада відключилася від російської електромережі в рамках давно запланованих намірів щодо перевірки готовності країни приєднатися до європейської енергосистеми.

Незважаючи на екстремальні обставини конфлікту, що швидко загострюється, ці плани з інтеграції енергетичної інфраструктури України різко прискорилися. Зараз, коли війна триває вже четвертий тиждень, Україна завдала серйозного удару по Росії, успішно інтегрувавшись у європейську енергосистему, – пише Аура Сабадус для Atlantic Council.

З 2017 року і Україна, і Молдова готуються відключитися від старої радянської мережі та синхронізуватися з європейською системою, щоб підвищити свою безпеку і розширити торговельні відносини з іншими європейськими країнами. Повна синхронізація була запланована на 2023 рік, а дві країни мали провести попередні випробування взимку та влітку 2022 року.

Перший запланований процес мав розпочатися 24 лютого. Коли того дня Москва розпочала вторгнення, Київ згодом відмовився відновити з'єднання, запросивши натомість екстрену синхронізацію з європейськими лініями, що працюють під егідою Європейської мережі операторів систем передачі електроенергії ENTSO-E.

Прохання України було настільки ж далекоглядним, наскільки зухвалим. Відключившись від російської системи і підключившись до інфраструктури ENTSO-E, з'явилася надія, що Москва не зможе поставити Україну на коліна, позбавивши її життєво важливих джерел електроенергії. Однак не було твердої гарантії, що ENTSO-E дозволить аварійну синхронізацію або, якщо це станеться, Україна зможе продовжувати підтримувати роботу системи, витримуючи безжальні російські атаки на лінії електропередач та електростанції.

Понад два тижні українці боролися за те, щоб зберегти роботу атомних та теплових електростанцій країни в умовах воєнного часу та запобігти краху системи електропередачі.

Перед ними стояли майже надлюдські завдання: від створення живого щита для захисту АЕС від російських атак до пошуку шляхів доставки вугілля на ТЕС як альтернативу заблокованим Росією портам Чорного моря. Тим часом інженери-електрики, незважаючи на бомби та кулі, ремонтували лінії електропередач.

Цитуючи європейського консультанта з електроенергетики: "Експлуатація системи електропостачання в умовах ізоляції у звичайний час вже є визначним досягненням. Зробити це під градом бомб нечувано". Насправді Україна пішла ще далі, працюючи з сусідньою Молдовою, щоб інфраструктура країни не постраждала від війни протягом усього цього періоду.

Це чудове досягнення ще не набуло належного визнання. Дійсно, було б важко припустити, про яку драму йдеться, або яку грандіозну перемогу здобули Україна та Молдова, виходячи зі скромного пресрелізу ENTSO-E в якому йдеться, що 16 березня обидві країни синхронізувалися з європейською системою у надзвичайному режимі.

У короткостроковій перспективі цей прорив означає, що навіть якщо Росія вразить важливішу інфраструктуру, Україна та Молдова зможуть отримати доступ до постачання електроенергії з сусідніх європейських країн, включаючи Румунію, Угорщину і Словаччину. Доступна пропускна спроможність становить трохи більше двох гігават і може покрити 10-20% щоденного попиту в Україні та Молдові.

У довгостроковій перспективі синхронізація може мати серйозні політичні та економічні наслідки.

З однієї сторони, це дозволить Україні та Молдові прискорити процес інтеграції з енергетичними ринками ЄС. Це має не лише символічне, а й екзистенційне значення. Зокрема, для Молдови, яка історично на 80% залежала від електроенергії, що виробляється у контрольованому Кремлем Придністров'ї – невизнаній республіці на лівому березі Дністра, де Росія продовжує тримати війська.

Для України довгострокові вигоди також значні, не в останню чергу завдяки тому, що у разі перемоги над Росією синхронізація ENTSO-E допомогла б їй відновити нову енергетичну систему, де вона могла б розпочати поетапну відмову від старих ТЕС та покластися на імпорт електроенергії, зміцнюючи власну нову зелену інфраструктуру.

Немає жодних сумнівів, що поки що ситуація залишається вкрай нестабільною. Майбутнє енергетичного сектору та інфраструктури України залежатиме від перебігу війни та подій найближчими днями і тижнями. Проте ясно, що сміливі чоловіки та жінки українці з енергетичного сектору, які ризикували життям, захищаючи життєво важливу інфраструктуру, боролися за здійснення своєї мрії про інтеграцію в європейський ринок. Вони заслуговують на окремий розділ у підручниках історії України.

Переклад Gazeta.ua