Сталіну не вдалося підкорити українську націю. У Путіна теж не вийде

Війна РФ проти України – частина кремлівської традиції знищення українців

Російське вторгнення в Україну повертає спогади про давніші спроби Кремля придушити прагнення цієї країни до державності. У міру того, як сили вторгнення Володимира Путіна посилюють руйнування українських міст, війна дає тривожні відлуння минулої російської агресії проти України та дає ключ до розуміння, як відреагують українці, – пише Крістіна Хук для Atlantic Council.

Навіть давні російські спостерігачі були приголомшені промовою Путіна 21 лютого, в якій він засудив Україну та підготував ґрунт для нинішнього вторгнення. Так він почав більш зловісний розділ у виснажливій восьмирічній війні проти цієї країни.

В емоційній манері Путін засудив втрату Росією українських земель не лише у складі СРСР, а й у Російській імперії. Звинувачуючи більшовиків у створенні України, він назвав Володимира Леніна архітектором України та погрожував розібрати країну в дусі "справжньої декомунізації".

Експертів по Україні жахнули аспекти нинішнього російського вторгнення. Але водночас вони дуже знайомі. Стало зрозуміло, що Путін виголосив промову, в якій заперечував право на існування України і позначив історичні засади свого отруйного світогляду.

Для тих, хто давно вивчає спроби Росії контролювати українську незалежність та суверенітет, вимальовується картина, яка перегукується з боротьбою України за державність на початку ХХ ст. І особливо до тактики геноциду, якій віддавав перевагу сталінський режим у 1930-х. Хоча такі порівняння колись могли здатися надмірно драматичними, путінська мова заперечення окремої української нації та деструктивні військові тактики пропонують прямі паралелі з найгіршими злочинами тоталітарної епохи.

Найгучнішим злочином Кремля на сьогоднішній день в Україні залишається Великий голод сталінських часів, який українці називають Голодомором. Тобто "масове вбивство голодом". Цей штучно спровокований голод на початку 1930-х назавжди змінив українське суспільство, вбивши щонайменше 4 млн українців.

Недавно розсекречені документи є вагомими науковими доказами на користь намірів Сталіна вчинити геноцид у відповідь на українські повстання проти колективізації та їхньої надії на незалежну українську державу. Цілі села вимирали від голоду на землі безпрецедентної родючості, яка служила радянською житницею. Жваві громади, відомі своїми багатими фольклорними традиціями, перетворилися на безмовні пустки.

Сталіну мало не зійшов із рук цей жахливий злочин. Всі згадки про голод придушувалися до розпаду СРСР, коли, нарешті, стало можливим розслідувати злочини тирана. Ріст розуміння правди про голод став однією з найзначніших подій в українській національній пам'яті з моменту здобуття незалежності.

Більшість насильства, яке спостерігаємо сьогодні, перегукується з 1930-ми. Зараз Росія може спробувати спровокувати новий голод в Україні. Ми також спостерігаємо в окупованих Росією частинах України напади на мирних жителів, у тому числі численні бомбардування житлових будинків та евакуаційних поїздів. Тоді згадуємо радянське переслідування селян, які рятувалися від терористичних кампаній голоду на вокзалах СРСР.

Бачимо викрадення мерів, затримання голів кримського уряду та напади на журналістів. Також пам'ятаємо дії щодо знищення національного керівництва України у 1930-ті. Світ вражений свідченнями навмисно влаштованої гуманітарної катастрофи в Маріуполі, що слугує нагадуванням про аналогічні спроби радянських військових запечатати села в 1930-х, щоб завадити втечі голодуючих.

Як казали мені багато українських лідерів з 2015 року, пам'ять про Голодомор і відмова Росії визнати цей злочин зіграли важливу роль у тому, щоб допомогти українцям передбачити те, що багато хто на Заході не помітив.

В 2017 році я познайомилася з молодим керівництвом Національного музею Голодомору-геноциду в Києві. Її керівниця сказала мені: "Я дитя незалежної України. Російська окупація Криму та війна на сході України були для мене несподіванкою. Але коли я згадала історію Голодомору, то зрозуміла, що українці мали це передбачити. Те, що зараз відбувається на Донбасі та в Криму – це не кінець російських посягань на Україну. Сьогодні російський президент заперечує факт Голодомору як геноциду. Але фактично він заперечує існування української нації".

Це також пояснює, чому українці з такою рішучістю чинять опір і готові пожертвувати собою, аби лише зберегти державність. Вони витримають російську військову агресію. Нація, в якій красується рекламний щит у центрі Києва "Свобода – наша релігія", не може легко відмовитися від своєї насилу завойованої гідності. Особливо коли сама ідея української нації була майже знищена за радянських часів.

Напередодні 85-х роковин Голодомору у 2018 році, спонсоровані українською державою рекламні ролики, прагнули безпосередньо пов'язати геноцид 1930-х із нинішнім конфліктом. В одній рекламі зображено українського політв'язня в Росії, який вирізає свічку на згадку про Голодомор у своїй тюремній камері. Ще більш відверто у другому рекламному ролику українські військові, включаючи військово-морський флот, авіацію, танки і передові війська на Донбасі, засвідчували: "1932-1933 роки – ми пам'ятаємо, тому ми сильні".

Одному кремлівському тирану, зрештою, не вдалося підкорити собі українську націю у першій половині ХХ століття. Це незважаючи на те, що він мав набагато більший контроль над країною і демонстрував готовність брати участь у масових вбивствах майже неймовірних масштабів.

Хоча наслідки нинішньої війни вже є катастрофічними для українського народу і продовжують зростати щодня, у Путіна теж нічого не вийде.

Проте, українці відчайдушно потребують більшої підтримки зі сторони світової спільноти. Чимало українців вважають, що ігнорування Заходом історії російського геноциду в Україні є провідним фактором, який уповільнює міжнародну реакцію на сьогоднішні російські злочини. За останні вісім років мені не раз говорили, що Голодомор є попередженням, що Захід не сприймає всерйоз ознаки російської агресії.

Сьогодні українці вкотре закликають демократичний світ не дати російському диктатору знищити їхню країну. Західні лідери мають можливість запобігти повторенню однієї з найтрагічніших глав європейської історії, але вони повинні діяти невідкладно.

Переклад Gazeta.ua