Захід припустився трьох помилок у розумінні Росії

Що треба найбільше пояснювати нашим західним партнерам і колегам

Стисло: три найважливіші помилки Заходу в розумінні Росії стосуються моделі мирного співіснування з Росією, розуміння "російського народу" і оцінки перспектив "російської демократії".

1. "До мирного співіснування з Росією можна застосовувати ту саму модель, на якій після Другої світової війни було побудовано Європейський Союз".

Відповідь:

Лише події останніх днів змусили європейських лідерів вперше зізнатися, що ця логіка тут не працює. Жозеп Боррель на пленарному засіданні Європарламенту щойно визнав, що після захоплення Росією Криму Європа лише збільшила свою залежність від російського газу, тоді як треба було цю залежність зменшувати. Але він не сказав про те, що рішення про збільшення залежності було свідомим і було продиктовано хибною геополітичною логікою: Анґела Меркель намагалася, попри опір Путіна, затягнути його в таку ж модель "мирної економічної взаємозалежності", засади якої після Другої світової війни створили Роберт Шуман і Конрад Аденауер. Насправді з Росією такий підхід не працював і не працюватиме – з причин, які буде пояснено далі.

2. "Путін – це лише випадкова аберація, прикра помилка історії, а російський народ добрий та миролюбний".

Відповідь:

На жаль, ті нечисленні тисячі росіян, які протестують зараз проти війни – це не "російський народ". Справжній російський народ – це піддані імперії. Вони взагалі не почуваються й ніколи не почувалися "національною спільнотою" в західному розумінні нації. В розумінні самих росіян, їхнє існування залежне та похідне від існування їхньої імперії. Тому демократія в Росії має винятково бутафорський характер. Досі в путінській Росії діяв неформальний соціальний контракт: "запропонована Кремлем картина світу в обмін на добробут". Ви приймаєте такий погляд на світ – ваш добробут зростає; не приймаєте – втрачаєте добробут, а інколи здоров'я, свободу і навіть життя (Нємцов, Політковська, тощо). Свідомо відмовилися від цього контракту лише одиниці. Абсолютна більшість росіян прийняли його умови. Зараз цей соціальний контракт під загрозою, але очевидної альтернативи підтримці своєї імперії попри всі негаразди багато її підданих все одно досі не бачать. Тому апелювати до росіян, аби вони масово схаменулися й "вплинули на свого лідера", аби той зупинив війну, попросту безглуздо.

3. "У Росії після Путіна можна буде побудувати миролюбну, більш-менш ліберальну демократію".

Відповідь:

До чого приводить спроба побудувати в Російській Федерації більш-менш ліберальну демократію, цілком очевидно показав період правління Єльцина. Наприкінці цього періоду Росія практично втратила Чечню й була на межі нової хвилі "параду суверенітетів" (як відкрито визнав Путін у своїй книзі "Від першої особи", опублікованій 2000 року якраз перед його першими президентськими виборами). Лише Путін, і лише "путінськими методами" (зокрема, такими, як тоді в Грозному, а зараз в Маріуполі) зміг переламати цю тенденцію, обернувши її на протилежну: "нове збирання земель" замість подальшої втрати земель. Тому повторна спроба побудувати в Російській Федерації демократію без перегляду її кордонів та політичного устрою призведе до повторення того ж сценарію: або стихійний розпад, або повернення імперського центру до агресивного "путінізму" як єдиного способу запобігти цьому розпаду. З урахуванням цієї логіки розвитку російської державності, найкращий вихід – контрольований демонтаж імперії замість спонтанного. Іншими словами, йдеться про перетворення Російської Федерації на "СНГ-2". Це не питання сьогоднішнього дня, але стратегічно світові слід готуватися саме до цього. Всі інші сценарії будуть гіршими й матимуть гірші далекосяжні наслідки.

Оригінал на Site.ua