Чому Захід ніяк не наважиться зламати хребет "колективному Путіну"?

Потрібно припинити російське та білоруське повітряне піратство в українському небі

Це вже встигло набриднути: Україна закликає "закрити небо" над нею для російських літаків і ракет – а поважні західні лідери відбріхуються: мовляв, такі дії не на часі, вони можуть призвести до світової війни, не можна й надалі загострювати ситуацію… Причому набридли ці заяви із вуст лідерів західних демократій не лише українцям – у низці ключових держав НАТО переважна більшість громадян підтримує ідею силовим шляхом припинити нищення українських міст та сіл, скинути "путінських соколів" із неба на землю. Проте, схоже, лідери Заходу ніяк не наважаться, сказавши "А" (жорсткі економічні санкції), сказати "B" – припинити російське, а як засвідчує СБУ, і білоруське повітряне піратство в українському небі, – пише Сергій Грабовський для видання "День".

Замість того щоб діяти рішуче, президент США Джо Байден звертається до росіян за посередництва Twitter-сторінки Держдепу: "Я не вірю, що ви хочете кривавої, руйнівної війни проти України – країни і народу, з якими вас пов'язують такі глибокі родинні, історичні та культурні відносини". Невже в адміністрації Байдена немає кваліфікованих експертів, які пояснили би шефові, що "глибокі родинні, історичні та культурні відносини" і є однією із головних мотивацій (можливо, й головною) російського вторгнення в очах "колективного Путіна", тобто чинного російського керівництва і значної, якщо не переважної частини населення РФ? Мовляв, ми якраз і захищаємо українців (які становлять з росіянами один народ) від кривавої хунти, від нацистів і націоналістів, що їм американці якраз і допомагають! А мотивувати іншу частину росіян (яких абсолютна меншість) на спротив агресії потрібно іншими словами, на кшталт тих, які скандують учасники мітингів у Казахстані: "Путін капут!" – і, головне, відповідними діями. Хоча деякі очільники західних демократій і кажуть нині: наші санкції не мають на меті зміну режиму в РФ. Невже вони не розуміють, що цим де-факто підтримують російську неонацистську владу і демотивують і без того не надто численних учасників руху опору?

Але я не стільки про нерозуміння глибинного підґрунтя російської агресії, як про "закрите небо". Щойно висловився з цього питання і Путін. На вочевидь змонтованій (куди там Голлівуду!) зустрічі з жіноцтвом він заявив: "Сейчас мы слышим, что нужно сделать бесполетную зону над территорией Украины. Сделать на самой территории Украины это невозможно. Можно только с территории каких-нибудь соседних государств. Но любые движения в этом направлении будут рассматриваться нами как участие в вооруженном конфликте той стороной, с которой будут создаваться угрозы для наших военнослужащих. Мы в ту же секунду будем считать их участниками конфликта. И уже все равно, членами каких организаций они являются". Інакше кажучи, якщо удар буде завдано з території Польщі, російські ракети з ядерними боєголовками негайно вдарять по поляках, а там – хоч трава не рости на місці московського Кремля…

Що ж, російський каліф, безперечно, особа зі схибленим розумом. Але чи схиблене все його оточення? Проковтнув же "колективний Путін" повний розгром бригади "вагнерівців" (якраз чотири роки тому) американцями, коли було вбито кілька сотень цих путінських найманців, а разом з ними – кілька десятків спецназівців. Причому знищено все це елітне кодло було без жодної втрати з американського боку. Скажуть – так то Сирія, а то Україна. Справді, є різниця. Тому вже давно можна було застосувати тактику "іхтамнєтів". Хто сказав, що то діють західні вояки? Ні, то українці! Давно можна було завести до Києва й інших міст, де сильна оборона, сили ППО та ПРО, збивати російські літаки і ракети, захищаючи із землі ці сили від російських ДРГ західними спецназівцями. А під прикриттям потужної ППО та ПРО наземного базування підготувати аеродроми на заході й у центрі України для прийому західних винищувачів і штурмовиків плюс відповідних аеродромних служб. Ясна річ, ці літаки повинні мати розпізнавальні знаки українських ВПС, а пілотувати їх мають виключно добровольці, що їм за терміновою процедурою буде надано громадянство України. Все це можна було б уже зробити, якби деякі західні лідери не вважали, що відкупляться 50 тоннами палива для танків і 2700 давно списаних ПЗРК "Стріла", а інші чесно нам постачали сучасну зброю, проте в недостатній кількості, щоб прикрити все небо України і тримати його прикритим стільки, скільки потрібно.

Слід сказати, що російське командування всерйоз боїться такого (чи схожого на такий) перебігу подій. Не випадково всіма засобами вони знищують не лише військові, а й цивільні аеродроми, прагнучи, вочевидь, відкинути "визволену" Україну в ХІХ століття, позбавивши її авіасполучення зі світом, і при цьому передусім унеможливити прийом і розгортання на українських аеродромах чи то переданих Заходом українцям військових літаків ще радянського виробництва, чи то західних авіаційних груп у тому чи іншому вигляді. Один із останніх прикладів таких дій – знищення Вінницького аеропорту, поєднане з черговою вимогою Путіна про капітуляцію України…

Звісно, можливі й інші варіанти "закритого неба", крім описаного вище. Але в усіх випадках Заходу варто дослухатися до нещодавньої констатації міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби: "Я впевнений: ця війна розгортається таким чином, що настане момент, коли ви будете готові надати нам будь-що, буквально все, що нам потрібно, щоб зупинити Путіна від ударів по вас і перетворення Європи на страшний сон. Моя єдина надія – що це не буде запізно". Справді, може бути запізно. Для всіх. Адже, якщо не зламати хребет "колективному Путіну" вже зараз, то він, натхненний своїми успіхами, рушить далі, можливо, навіть без стратегічної паузи. Авжеж, ні голодні російські діти, ні зруйновані російські міста, ні багатотисячні втрати військовиків нічого не варті, якщо порівняти зі славнозвісною "величчю Росії". А в США політики мали б згадати, скільки разів путінські пропагандисти закликали перетворити Америку на "радіоактивний попіл", навіть на початку 2000-х.