Кремль прорахувався і змінить тактику. Маємо укріпити наше слабке місце

Євросоюз згуртувався. Але є сумніви у надійності Банкової

Єдність демократичного світу – єдиний ефективний засіб відвернути неминуче вторгнення РФ. Тому головна тактика Кремля – недопустити формування такої єдності.

Дональд Трамп залишив після себе глибокі лінії розриву та шрами: ставлення до НАТО як до "клубу безквиткових пасажирів"; публічні сварки і приниження Німеччини; погрози вийти з НАТО; дружба з диктаторами; торгівельні війні з Європою; вихід з ядерної угоди з Іраном; непогоджені санкції на "Русал"…

І хоча Трампа у Білому домі вже немає, а Джо Байден є його повною протилежністю, привид Трампа досі бродить Європою і світом. І європейські демократії, що звикли до безпекової опіки США, прагнуть підстрахувати себе від Трампа-2.

З Байденом також відносини почалися не гладко:

- хаотичний вихід з Афганістану без попередніх консультацій з європейськими партнерами;

- неочікувана відмова Австралії купувати підводні човни у Франції та заміна їх на американські, що завершилось образою французів та новим союзом США, Австралії та Великої Британії.

Крім іншого:

- у Великій Британії брексіт-перехід, що продукує низку економічних конфліктів у європейському регіоні;

- Угорщина Орбана не приховує зміну курсу;

- китайські гроші викликають розбіжності в поглядах на захист суверенітету Тайваню;

- ціннісні та економічні суперечки з Польщею;

- різні погляди членів ЄС на зелений перехід і економію;

- військові конфлікти на Близькому сході;

- хунта в Малі…

Усе вказувало Кремлю на те, що зараз саме час скористатися розділеним західним світом та слабкою і лояльною київською владою, щоб поглинути Україну та отримати вирішальний вплив на єврозону.

Але перед обличчям великої кривавої війни демократії згуртуватися.

США почали лікувати старі рани. Зняття санкції з "Північного потоку-2", як крок на зустріч Німеччині. Активна підтримка в покриті дефіциту газу – допомога європейським країнам, що залежать від російського. Спільні програми по боротьбі з корупцією, за демократію та зелений перехід. Компроміс з Ізраїлем щодо ядерної угоди з Іраном. Згортання торгових суперечок з ЄС.

НАТО проявило себе, відправляючи війська і озброєння в Європу. Повертає собі статус захисника європейської безпеки.

ЄС як ніколи єдиний. Це дуже бісить Кремль, який навмисно розіслав усім 27 членам окремі письмові листи. Але Євросоюз відповів одним, попри погрози Кремля, що вони приймуть відповіді тільки від кожного члена окремо.

Делікатні перемовини Британії щодо Північної Ірландії.

Посилення співпраці Греції та США.

Загострення антиросійських настроїв у єврозоні.

Бурхлива реакція на Шредера.

Глузування над умиротворенням Макрона і зникненням Шольца.

Спільні жорсткі санкції 27 членів – складна місія, проте здійснена. І навіть під дорікання, що хай американці накладуть на нафту, тоді і ми на газ, - цілком вирішувані.

Тому компромісу щодо санкцій на "Північний потік-2" і спільній позиції щодо рішучої санкційної відповіді на вторгнення – бути. Я в це вірю.

Це все хороші сигнали. Єдність, якої не очікував Кремль. За його логікою її не мало би бути.

Прорахунок Кремля із демократіям лежав у поколіннях.

Нове покоління політиків, що з кожним роком все більше присутнє за столом, сприймає агресію Росії як світоглядний конфлікт між демократіями і автократіям. І він такий.

При цьому, для нового покоління цінності демократії безспірні, а їхній пріоритет – однозначний.

І хоча для них це перша війна, вони не вміють і не хочуть воювати, тим більш для виправлення не своїх помилок, але їхній ціннісний вибір обмежений.

Вони за майбутнє, а Кремль безнадійно застряв у минулому.

Американцям, на порозі загострення відносин з Китаєм, демонстрація в Європі та світі лідерства – must do. Як і перетворення Європи на самодостатнього безпекового гравця. Захист суверенітету України та безпеки Європи – чудова нагода показати надійність американського партнерства на ділі та мотивувати ЄС інвестувати ресурс і увагу в оборону та безпеку.

Єднання демократій непросте. Вони багато в чому різні. Плюралізм – невід'ємна ознака демократичного світу. Проте воно відбувається. І для України важливо цьому сприяти.

Однак, чим більше наша впевненість у підтримці від клубу демократій, тим більші сумніви у надійності Банкової. Бо отримавши поразку в місії роз'єднання західного світу та залякуванні, Кремль змінить тактику. І симпатії Банкової до устоїв Кремля та корупція – наше слабке місце. Зараз ця барикада – важливий громадський пріоритет.

А значить, ми маємо тиснути на владу, щоб:

- незалежного прокурора САП призначили;

- прозорий конкурс з відбору керівника НАБУ провели;

- судову та антимонопольну реформи здійснили;

- ОАСК ліквідовали;

- політичні переслідування припинили.

Це перелік того, що ми маємо змусити зробити владу, щоб укріпити слабкий фланг. І звичайно підзвітність. Ми маємо знати, що відбувається, тримати руку на пульсі і патрулювати червоні лінії.

Оригінал