Казахів вбивають. Чому Україна мовчить?
Могла б подати світові свій голос бодай на те, щоб ніколи й ніде більше ніхто не посмів увіпхнути нас в ганебнющий "post-Soviet" мішок
Ще один важливий лист з Казахстану. Боюсь наврочити, але схоже, що під чужинським чоботом на наших очах починає, нарешті, справді відбуватись - кшталтування живої колективної волі казахського народу. "Мангистау чинитиме опір".
(Отепер можна й Шевченкові казахські пейзажі постити, без всякої вже іронії - серед них точно є декотрі, що виглядають як дуже вчасне нагадування: Степ дійсно може стати пеклом, welcome, cуки!..)
Ну і я все своєї: гаразд, хай президент і МЗС у нас - "пуделі під ліжком у Пу", але хоча б музиканти українські - могли б виступити з яким-небудь колективним закликом до припинення вогню, після вчорашнього-то вбивства "миротворцями" Сакена Бітаєва (гугліть, слухайте, я не сильна в репові, але це, кажуть, найліпше з сучасної казахської музики - було...)? Бодай у такий спосіб, бодай якийсь свій голос Україна, в якій так само розстрілювали на вулицях "мирняк" 8 років тому, чейже могла б подати світові - в обороні вже не казахів, а власної історії й власної гідности: бодай на те, щоб ніколи й ніде більше ніхто не посмів увіпхнути нас в ганебнющий "post-Soviet" мішок, вкупі з "білоруськими й вірменськими інтервентами" (с)?
