Події в Казахстані розвиватимуться не так, як в Україні або Білорусі

Три суттєві для нас моменти

Поки у нас новорічна політична пауза, на особливу увагу (зокрема і в Україні) заслуговують події в Казахстані (масові протести проти підвищення цін на скраплений газ).

Найбільш популярна (проте найпримітивніша) оцінка цих подій — проведення паралелей з Україною та Білоруссю. Не аналізуватиму докладно цю тему, обмежуся лишень тим, що перефразую відомий вислів — "Казахстан — не Україна і не Білорусь". Соціально-політичні відмінності дуже суттєві. До речі, у соціально-політичному сенсі Казахстан помітно вирізняється від своїх центральноазійських сусідів (загалом регіон колишньої радянської Середньої Азії дуже строкатий у політичному сенсі).

Також варто зважати на те, що в Україні та Білорусі протести відбувалися з політичних причин, а в Казахстані вони викликані соціально-економічними причинами. І подібні протести там уже відбувалися. Проте зараз вони можуть вплинути на процеси транзиту влади у цій країні. Тому мій прогноз — ситуація в Казахстані розвиватиметься не так, як у Білорусі у 2020-2021 роках. І не так, як у нас свого часу.

Я не вважаю себе фахівцем щодо Казахстану, тому утримаюся від аналізу причин та можливих наслідків цих подій. Зверну увагу на суттєві моменти для нас.

Казахстанські протести спровоковані різким підвищенням цін на енергоносії. Ця тема зараз актуальна для багатьох країн світу, зокрема і для нас. Вочевидь, якщо відпускати ціни на енергоносії та комунальні тарифи до "вільного ринку", та ще й в умовах, коли більшість населення має низькі доходи, то неминучим будуть стрімке зростання соціального напруження й можливі ризики політичної дестабілізації. Але тоді виникає інша проблема — за рахунок чого і як компенсувати стримування комунальних тарифів і цін на енергоносії для енергетичних компаній?

Парадокс ситуації в тім, що економічно стримувати ціни та тарифи недоцільно, та коли цього не робити, то виникнуть великі політичні ризики (якщо не соціальні протести, то падіння популярності правлячих політичних сил). Ось ця суперечність між політичною та економічною доцільністю залишається актуальною і для нас. І найпростіших рішень тут немає. Навіть відносний баланс між політичними та економічними інтересами знайти буде заскладно.

Другий важливий аспект подій у Казахстані полягає в тому, що вони бодай частково відволікатимуть увагу Росії від нашої країни. Проте це не знімає для нас більшу частину можливих ризиків російської агресії, але Кремлю доведеться, про всяк випадок, "тримати руку на пульсі" складних політичних процесів у Казахстані. Адже ця центральноазійська країна є однією з ключових ланок у "Євразійському союзі". І в Москві дуже побоюються посилення впливу в Казахстані не лише країн Заходу, а ще більше — Китаю та Туреччини. По-друге, "протестна зараза" може перекинутися і на Росію.

Третя проблема — ризики транзиту влади. Для української верхівки ця тема є актуальною вже не перший рік. І те, що відбувається в Казахстані, може лише посилити параною Путіна.

Побачимо, що станеться у Казахстані надалі. Від траєкторії розвитку політичної ситуації у цій центральноазійській країні можуть залежати й деякі геополітичні процеси на пострадянському просторі загалом.

Оригінал