Ахметов обере проти Зеленського стратегію удава

Вирішальний удар нанесе під час парламентських і президентських виборів

Події останніх тижнів показали, що інформаційно-політична війна між українським олігархом №1 і главою держави не лише продовжується, але навіть посилюється. Зауважу одну значущу особливість цього протистояння — ніколи раніше Рінат Ахметов не вступав у відкритий конфлікт із чинним главою держави. Але тепер це сталося, що лише наголошує на безпрецедентному характері нинішніх подій.

На що розраховує Рінат Леонідович у цьому протистоянні і які його можливості в цьому конфлікті?

Звичайно, його потенційне завдання-максимум (хоча б з погляду логіки політичного протистояння) — усунення опонента від влади. Але президентські повноваження Володимира Зеленського завершуються лише 2024 року. І він ще з високою ймовірністю намагатиметься переобратися на пост президента України.

Достроково усунути президента України від влади можна лише через процедуру імпічменту. Але вона у нас настільки складна, що реалізувати її на практиці практично неможливо. І поки глава держави зберігає фактичну більшість у парламенті (навіть за допомогою ситуативних союзників), опозиція не може навіть ініціювати процедуру імпічменту (для цього потрібна проста більшість), не те що довести її до практичного результату (для цього потрібно три чверті від конституційного складу Верховної Ради).

В опозиції тривалий час сподівалися, що Зеленський сам піде з посади президента, зіштовхнувшись із тягарем найважчих проблем. Але опоненти його недооцінили. Він самолюбний і впертий. І не хоче йти переможеним. І очевидно, що з власної волі просто так не піде.

Президент може достроково втратити владу через гостру політичну кризу. У нашій новітній історії було два такі прецеденти. 1994 року Леонід Кравчук погодився на дострокові президентські вибори, думаючи, що їх виграє, але у підсумку програв. У лютому 2014-го Віктор Янукович утік з України. Обидва ці сценарії намагаються приміряти й на Зеленського. З весни цього року йому публічно радять піти на дострокові президентські вибори, поки він ще лідирує у рейтингових перегонах (або прогнозують такий сценарій). Але малоймовірно, що зараз, коли рейтинги президента знову знижуються, він піде на такий сценарій. Намагання спровокувати новий Майдан ми спостерігаємо регулярно (зокрема й зовсім недавно), але поки що безуспішно. І треба розуміти, що справжні Майдани — це не політтехнологія, яку можна штучно запустити та регулювати у потрібному напрямку. Це масовий політичний рух, який породжується об'єктивними політичними чинниками та потужними емоційними подразниками. Тут також треба пам'ятати, що будь-який справжній масовий Майдан — це стихія, яка може призвести до неоднозначних наслідків. Ми це побачили у 2014 році, а Рінат Леонідович відчув на своєму власному гіркому досвіді, багато втративши у той драматичний період, зокрема мусив тікати з рідного Донецька.

Завдання-мінімум для Ахметова — максимально послабити (рейтингово і політично) президента Зеленського, розхитати, а за можливості й зруйнувати пропрезидентську більшість у Верховній Раді. Ефективна реалізація цього завдання дасть змогу не допустити переобрання Зеленського на другий президентський термін. А якщо виникнуть сприятливі можливості, можна спробувати вийти на дострокові парламентські вибори або на переформатування парламентської більшості. Проте зазначу у зв'язку з цим, що сценарій дострокових парламентських виборів є малоймовірним, а переформатування парламентської більшості на користь Ахметова та опозиції — майже неможливим. І ось чому.

Розпустити парламент може лише президент. Але це його право, а не обов'язок. До того ж юридично монобільшості поки що нічого не загрожує (у фракції "Слуга народу" — 242 депутати, а для парламентської більшості необхідно мінімум 226 депутатів). Навіть якщо голосів усередині фракції більшості де-факто не вистачає, тобто неофіційні союзники — дві депутатські групи ("Довіра" й "За майбутнє") та кілька позафракційних депутатів. У разі дострокових парламентських виборів президент втратить юридичну і фактичну більшість, та ще й контроль над Кабміном. Тому президенту Зеленському невигідно проводити дострокові парламентські вибори. До речі, Петро Порошенко, коли був президентом, постійно блокував можливість дострокових парламентських виборів, хоч у Верховній Раді не було 226 депутатів у парламентській більшості.

Щодо переформатування парламентської більшості, то треба враховувати, що створити коаліцію парламентської більшості можуть лише фракції тих партій, які подолали п'ятивідсотковий бар'єр на виборах до Верховної Ради. І навіть якщо теоретично у складі фракції" Слуга народу" не буде 226 депутатів, то нову парламентську більшість можна буде створити лише за участю президентської партії. Ті депутати, які можуть вийти зі складу її парламентської фракції, не зможуть брати участь у створенні нової парламентської більшості, яка матиме право на формування нового уряду. І вийти зі складу партійної фракції можуть лише депутати-мажоритарники. Депутати, обрані за партійним списком, у разі виходу зі своєї фракції втратять депутатський мандат. Це також обмежує можливості юридичного підриву нинішньої монобільшості.

А тепер оцінимо ресурси й можливості, які має Рінат Ахметов у боротьбі з президентом Зеленським.

Головні інструменти, які має в цьому протистоянні найбагатша людина країни, — величезні фінансові та організаційні ресурси, критичний вплив на окремі галузі та території, два популярні телеканали та низка інших мас-медіа. І це вагомо, навіть дуже.

Проте вплив Ахметова та його політичного менеджменту на Верховну Раду обмежений. Його інтереси в парламенті безпосередньо представляють лише кілька позафракційних депутатів (Вадим Новинський, Вікторія Гриб та деякі інші), низка депутатів в окремих опозиційних фракціях. В обмін на медійну і, можливо, фінансову підтримку політичний менеджмент Ахметова може впливати й на окремі опозиційні фракції або на деяких їхніх представників, зокрема й на опозицію всередині фракції "Слуги народу". Можна навіть стимулювати вихід окремих депутатів-мажоритарників із цієї фракції.

Але головну роль у протистоянні Ахметова із президентом Зеленським відіграє координація дій з іншими опонентами глави держави. А коло супротивників Зеленського за останні півтора року дуже розширилося. Тому в політичному протистоянні з президентською командою Ахметов грає спільно з Порошенком, ОПЗЖ і багатьма іншими критиками й опонентами Володимира Зеленського. І у боротьбі з президентом Зеленським у "широкої олігархічної коаліції" величезна перевага у медійній сфері (насамперед на телебаченні). Є ще й парламентська опозиція, але її потенціалу зараз недостатньо для рішучої атаки на Зеленського.

Під крилом Ахметова є і власний політичний пул, щоправда, дуже різномастий — від Яценюка до Мураєва та Бориса Колесникова, від Олега Ляшка до Дмитра Гордона. І це я ще не всіх перерахував. Останні 10−15 років він вважає за краще робити одночасно багато різних ставок і на різних "політичних коней". Ми, звісно, точно не знаємо, в яких саме стосунках вони перебувають із бізнес-політичною імперією Ахметова, але, як мінімум, медійну підтримку вони отримують. Це ресурс, який активно використовується в телевізійній війні проти Зеленського, і може бути використаний на майбутніх парламентських, а також, можливо, і президентських виборах. Ахметов напевно розраховує провести в майбутній склад ВР цілу низку своїх гравців, які братимуть участь у формуванні нової парламентської більшості. Але в поточному політичному протистоянні цей "ахметівський пул" відіграє поки що допоміжну, а не вирішальну роль.

Величезні фінансові ресурси можна використати (і частково їх вже використовують) для судової війни проти президентської команди, а також закритої роботи з окремими людьми в держапараті. І судова війна Ахметова з Офісом президента, РНБО та окремими державними відомствами, ймовірно, наростатиме.

Усі перелічені вище інструменти можна використовувати для поступового ослаблення президента Зеленського. Але їх недостатньо для швидкої й остаточної перемоги над главою держави.

У боротьбі з Зеленським Ахметов може використати і свій величезний економічний ресурс. Можна привезти до Києва шахтарів та інших працівників своїх підприємств. Можна спровокувати фронду у базових регіонах, зокрема і прифронтових. Але тоді й президентська команда буде змушена використовувати проти олігарха № 1 усю міць держапарату. Зрештою, компанії Ахметова можуть спровокувати енергетичну і навіть економічну кризу. Але така криза вдарить не лише по Зеленському, а й по бізнесу Ахметова, та ще й питання, хто більше постраждає. Тому такий сценарій надто ризикований.

Найімовірніший варіант дій Ахметова проти Зеленського — "стратегія удава", повільне удушення, із вирішальним ударом під час парламентських і президентських виборів.

Але й президент Зеленського має чим відповісти олігарху № 1. А ось чим і як? — про це в наступному тексті.

Оригінал