День Незалежності України маємо відзначати 1 грудня, а не 24 серпня

Невизначеність із сувереном стала нашим справжнім прокляттям

1 грудня, у 30-ту річницю всеукраїнського референдуму щодо проголошення незалежності України, ми святкуватимемо справжній день відродження нашої державності. Ми певні, що саме в перший день грудня по-справжньому народилась сучасна Україна. А отже, це і є наш справжній День Незалежності.

Тільки на перший погляд дата відзначення Дня Незалежності – це другорядне питання. Насправді ж у ній символічно зашифрована засаднича альтернатива будь-якої політії – хто в ній є справжнім сувереном: еліти чи народ?

Рішення такої історичної ваги як проголошення незалежності може ухвалювати тільки суверен. Не даремно підписантів Декларації незалежності США американці називають "батьками-засновниками" американської держави. І лише пізніше в конституції з'являться знамениті слова "ми, народ Сполучених Штатів", тим самим символізуючи, що держава, яку зачали "батьки-засновники", по-справжньому народилась лише тоді, коли спеціально зібрані конвенти вчорашніх колоній ратифікували основоположний документ американської політії.

Якщо ми віримо, що "батьками-засновниками" України були 346 народних депутатів Верховної Ради Української РСР, які 24 серпня 1991 року проголосували за Акт проголошення Незалежності України, а появу на світ незалежної української держави спровокував невдалий путч у Москві, – тоді з датою відзначення Дня Незалежності у нас все гаразд. Якщо ж українці переконані, що відродження української державності стало результатом всенародного волевиявлення, коли більше трьох чвертей українських громадян (90,32% тих, хто проголосував "за", з 84,18 % тих, хто взяв участь у референдумі) вирішили: незалежній Україні бути, тоді ми маємо відзначати день народження сучасної української держави саме 1 грудня!

Невизначеність із сувереном, а отже і головним бенефіціаром української держави, стала нашим справжнім прокляттям. Конституція України стверджує: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ", який один має "право визначати і змінювати конституційний лад". Але український народ не мав жодної можливості висловити своє ставлення до основного закону (та змін до нього), який за ідеєю мав би формалізувати суспільний договір між членами української політії та договір про врядування між суспільством і владою. А отже, парламент "узурпував" у народу України право "визначати і змінювати конституційний лад". Витлумачити ст. 5 Конституції України в інший спосіб доволі проблематично.

Ми далекі від думки, що Україна готова до демократії швейцарського типу, яка щороку проводить по кілька загальнонаціональних референдумів. Але держава, яка народилась внаслідок всенародного волевиявлення, незалежність якої світ визнав тільки за результатами цього волевиявлення, що відбулося 30 років тому, мусить нарешті не тільки визнати, що сувереном України є саме український народ, а й зробити з цього визнання логічні висновки.

Першим таким висновком має стати перенесення відзначення Дня Незалежності на 1 грудня. Аби на символічному рівні закарбувати: незалежну Україну створили не еліти, не український парламент, а народ України. Який є справжнім сувереном і має стати головним бенефіціаром відродженої української державності.

З Днем народження, Україно!

Оригінал