Операція провалилася. Футбольні ініціативи росіян нікого у нас не зацікавили

Зробили дві спроби

Ці події чомусь не прийнято пов'язувати між собою, але як не згадати про те, що упродовж усього 2013 року українські ЗМІ аж прогиналися від новин про "об'єднаний футбольний чемпіонат Росії та України". Росія не просто запропонувала це зробити, а й не шкодувала коштів на просування цієї "ідеї". Дарма, що такий чемпіонат неможливий, бо порушує усі міжнародні футбольні закони. Та хто тоді на це зважав! Чимало українських журналістів – хто із дурості, а хто і навмисно, постійно про цей "чемпіонат" товкмачили, залучаючи до обговорення тренерів та футболістів, які теж, далеко не всі є достатньо освіченими, і далеко не всі є патріотами.

Тоді я писав, що "ідея" щодо "спільного чемпіонату" є насправді перевіркою лояльності до Росії з боку української футбольної громади. Тому що спільний чемпіонат можливий лише у випадку приєднання України до Росії. Тож нас перевіряли – якщо ми не проти спільного футболу, то й не заперечуватимемо проти спільної держави. Тоді пропагандисти, як з того, так і з нашого боку видали бажане за дійсне. Переважна більшість українців не підтримала "російську весну" 2014-го, а сотні футбольних фанатів пішли на фронт добровольцями.

І ось тепер бачимо другу спробу. На початку листопада, ніби по команді, одразу декілька російських футбольних і не футбольних діячів другого-третього плану почали висловлюватись на рахунок того, що футбольним командам Росії та України варто зіграти між собою, показавши тим самим "дружбу". А коли національні збірні обох країн потрапили до стикових матчів за право зіграти у фінальному турнірі Кубку світу, з'явився цілий хор росіян, охочих скасувати розведення команд України та Росії, запроваджене 2014-го міжнародними футбольними інституціями після російської агресії. Ці наміри охоче оприлюднили певні українські ЗМІ. Майже як 2013-го, але більш обережно, не додаючи від себе, як тоді, що це було би "очень интересно".

Операція провалилася. Футбольні "ініціативи" росіян нікого у нас не зацікавили. Навіть навпаки. Можна було скористатись нагодою і "вирахувати" потенційних зрадників серед українських журналістів, які "розганяли" цю новину. Але навіщо? Тих зрадників у нас сотні тисяч, вони ні від кого не ховаються і навіть засідають у Верховній Раді.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua