Приватизація "Більшовика" – це успіх. Але є неприємний осад

Знову перемагають хлопці, які використовують погані методи. А їм ніхто не заважає

Отже, перша велика приватизація з часів "Криворіжсталі" пройшла. Завод "Більшовик" купили. Кінцевий покупець — Василь Хмельницький.

Спочатку про хороше. Добре, що приватизація відбулася. Це факт. Це успіх. Справжній успіх.

Приватизація, чесна та прозора, — це дуже важлива реформа. Насамперед — це боротьба з корупцією. Бо державна власність — оплот корупції, те, що тягне до політики брудних на руку хлопців. Тому й казав свого часу Каха Бендукідзе, що "необхідно продати все, окрім совісті". А це означає, що хоч тушкою, хоч опудалом, але державні підприємства мають бути продані.

Понад 15 років великої приватизації не було. Тепер вона повернулася. І це однозначний плюс. Тепер замість зруйнованих цехів майже в самому центрі Києва біля метро виросте мікрорайон. І сподіватимемося, що там не збудують гетто, а ми побачимо тріумф урбаністики. Адже надія завжди є. У будь-якому разі, тепер багато вже залежить від київської влади. Саме вони мають узгодити проєкт, який має замінити розвалені цехи на Шулявці, де останні роки можна було хіба що знімати фінальні сцени у бойовиках категорії В.

А тепер про погане.

Перемогла українська дійсність. Погана українська дійсність. Прориву не сталося. Черги з інвесторів, як після продажу "Криворіжсталі", у Борисполі не варто очікувати.

Справжнього конкурентного аукціону не вийшло. На аукціон прийшли три учасники. З них торгувалися двоє. Причому торгувалися — це прямо голосно сказано. Один підняв ціну на 20 млн грн (за загальною ціною 1,4 млрд гривень), другий перебив його ціну ще на 20 млн грн. А третій учасник аукціону, здається, просто прийшов посидіти. І взагалі не брав участі у торгах. При тому що початкова ціна де-факто і не змінилася. Як говорили в одному фільмі "Здається мені, джентльмени, це була комедія". Відчуття, що ти подивився матч Швеція-Данія, який закінчився з рахунком 2−2 і завдяки щасливому збігу обставин влаштовував обох учасників.

Чому так сталося? Чому на аукціон майже ніхто не прийшов? Чому ті, хто прийшов, не надто боролися з переможцем? Як так вийшло? На тлі буму на ринку київської нерухомості. З огляду на зростання цін. Як так вийшло, що за такий ласий шматочок ніхто й не поборовся?

Просто тому, що певна група людей системно працювала на те, щоб відлякувати потенційних покупців. Зробити так, щоб покупка "Більшовика" була квитком на війну. Квитком на нескінченні судові позови. Суди, протести тітушок, договори оренди, які на десятиліття вперед уклали колишні керівники заводу на користь певних компаній. У результаті ціла низка потенційних інвесторів відмовилася грати в цю гру. А деякі, як, наприклад, одеський забудовник Kadorr, навіть виступили у пресі зі звинуваченнями у бік олігархів. Пояснюючи, чому не пішли на аукціон.

При цьому суди, тітушки та інше пов'язувалися в пресі з певною групою. Стратегія виявилася успішною. Їм ніхто не заважав. І від цього дуже мерзенне відчуття на душі. Тому що знову перемагають хлопці, які використовують погані методи. А їм ніхто не заважає.

Знову ми змушені говорити, що потенціал не реалізований.

Два інші ключові моменти приватизації (після боротьби з корупцією) — це сигнал інвесторам та гроші до бюджету. Така приватизація мало хорошого сигналізує інвесторам. Окрім готовності держави проводити прозорі та чесні аукціони з великої приватизації. Але, загалом державна машина виявилася безсилою проти скоординованих дій групи осіб, які фактично протидіють успіху проєкту. Та й на конкурентному аукціоні з великою кількістю по-справжньому зацікавлених учасників можна було б залучити набагато більше грошей до бюджету. Десь у два рази більше.

Держава, з її силовиками та іншими атрибутами, держава у широкому значенні слова, дистанціювалася. Як з вакцинацією після атак антивакцинаторів у Instagram. Не знайшовши в собі сил чи бажання зробити аукціон по-справжньому проривним. Фонд держмайна залишився віч-на-віч із реальністю. На жаль. І це знову змушує нас говорити про чергові втрачені можливості.

Тому так, успіх. Приватизація відбулася. Але осад залишився. Великий такий осад.

Оригінал