Деякі українці радіють, що Газпром задер Європі ціну газу. Ніби живуть у Сенегалі

Стрілянина собі в ногу - новий національний вид спорту

Нескінченно дивують мої співвітчизники, які радіють тому, що Газпром поставив у коліно-ліктьову позицію всю Європу. Вони з таким захопленням обговорюють можливий крах хімічної промисловості України і страшні ціни на опалення, немов живуть не в Києві, Дніпрі або Одесі, а в Сенегалі, де взимку +26.

Я так розумію, що вони не в курсі, що проблеми з українським хімпромом - це їхні проблеми в тому числі. І якщо ГТС різатимуть на металобрухт, то це і їхні зарплати, пенсії і бізнес поріжуть на металобрухт.

Я розумію, що якби ми всі відразу капітулювали, увійшли в Південний Федеральний округ і принесли присягу маленькому російському фюреру, то їм би було радісніше і звичніше, і газ був ти "по п'ядесят", і інші васальні плюшки, і мова тільки російська...

Але є проблема. Ще з 1991 року тягнеться. Вона називається - незалежність. І ось тут тільки два варіанти. Або як в Білорусі, або газ буде за ринковою ціною. Будь-яка спроба вийти з-під політичного контролю РФ - це квиток на війну.

Іноді з "Градами" і "Ураганами" по Маріуполю у вигляді аргументів, іноді з ціною газу на хабі по 1000 доларів за 1000 кубів.

Як пощастить.

У будь-якому випадку, громадяни України, що пробивають своїми радощами дно човна, в якому ми всі пливемо, жертви синдрому Данінга-Крюгера.

Я не виправдовую ультрапатріотів, які топлять той самий державний човен з таким же ентузіазмом, але радісні долбоклюви з п'ятої колони дивують надзвичайно.

Стрілянина собі в ногу по-македонски - новий національний вид спорту.

Оригінал