Нова проукраїнська партія матиме вплив у Верховній Раді. Хто її сформує?

Ідеології, яка об'єднала би абсолютно всіх українців, не існує

"Молоде покоління має сформувати вартісний політичний проєкт, який прийме владу в країні і змінить її", – каже історик і публіцист Ярослав Грицак. Як нам його сформувати?

Ідеальна нова проукраїнська партія – це завищені очікування, які потім ніколи не реалізують. Вони породжують велике розчарування, тому варто відмовитись від "ідеальності" та сфокусуватись на ідеї, метою якої є повноцінна державність та захист інтересів суспільства.

Маємо говорити про актуальну. Для України – це політичні сили, які ставлять за мету економічну стабільність в державі, вільні і регламентовані з точки зору прав і свобод ринки. Мають добре розумітися у темі безпеки і оборони. Це не лише фізична безпека у глобальному світі – хоча для нас питання теж актуальне. Мова про інформаційну безпеку, фінансову, кібербезпеку, безпеку політичного мислення, щоб його не вели треті гравці. Ті, які не бачать Україну як самодостатню, окреме національне утворення.

Така партія може з'явитися на виборах до парламенту 2023-го. Але суспільство повинно сформувати відповідних запит і зі свого боку, щоб носії ідеї мали мотив об'єднуватись та йти на ризик. Питання не лише в площині кадрів. Партія – це інституційне об'єднання людей, які мають принципи, ресурси, певну програмну або ідеологічну основу. Якщо у суспільства буде запит не просто на нових гравців, а на чисту політику, тоді така політична сила з'явиться. Об'єднуватимуться люди, які можуть зреагувати на цей суспільний попит, і знаходитимуть ресурси на своє функціонування. У них буде перспектива мати впливову групу у новому парламенті.

Суспільство має формувати свій запит. Політики постійно реагують на громадську думку, вони рейтингоорієнтовані, тож змушені будуть відповісти на ці очікування.

Менш як 20 відсотків українців довіряють політичним партіям – це середня температура. Насправді треба дивитися на довіру та недовіру конкретних політсил. Загальне питання призводить до того, що громадяни дають середньо зважену відповідь. Комусь довіряють, комусь критично - ні, тому більшість і виражає недовіру.

Довіра формується через практику взаємодії, а для цього потрібно її мати та сформувати стале сприйняття. Громадянин, який брав участь у виборах і відслідковує діяльність, або підтверджує позитивну інвестицію свого голосу, або ні. Довіра росте тоді, коли партійні інституції є сталими, мають ідеологічну платформу, чіткі програмні цілі та діють в їх рамках. Вони повинні бути в хорошому розумінні передбачуваними.

На жаль, політичні партії не є сталими. Чинне скликання парламенту обрали фактично з нових політичних партій. Навіть ті політики, які мають досвід, часто йшли у форматі нових проєктів. Щоразу нові іміджеві речі, пусті гасла, сформовані на фокус-групах, а не під впливом переконань політичних лідерів. Легше змінити імідж, ніж будувати сталу репутацію.

"Голос" розчарував своїх виборців. Рівень підтримки – близько 1,5%, що в межах статистичної похибки. Якби вибори відбулися найближчим часом, ця політична партія не потрапила б до парламенту. У "Слуги народу" – унікальна історія та гнучкий імідж. Очікування до політсили були настільки різноплановими, що розчарування як у "Голосу" не знизило рейтинг. Партія залишається гнучкою для різних електоральних груп. Рейтинг знижується, але за рахунок підтримки Зеленського, яка не знизилась для нього до драматичного не підйомного рівня, партія залишається на плаву, незважаючи на перманентні скандали. Це стратегія виборча, яка спрацювала – для кожної електоральної групи не давали чіткі програмні речі, тому і високий рівень розчарування на цьому етапі ще не настав. Але так не буде вічно і в новому скликанні фракція чинної влади буде значно меншою.

Інший аспект – лідерство, обличчя політичних партій. Мають працювати системно і відповідати очікуванням. Коли змінюється позиція лідера від ситуації до ситуації, крім міжнародної – проєвропейської чи проросійської, яка також є у нас, – політичні гравці є непередбачуваними. Питання протидії корупції, соціальна та економічна політики залишаються в надто гнучкій рамці, що свідчить і про відсутність цінностей.

Ідеології, яка об'єднала би абсолютно всіх українців, не існує. Політичні ідеології базуються на економічних питаннях, фінансах, соціальних правах та правах людини. Може бути прозахідна – це повага до прав людини, більша пасіонарність, відповідальність громадян, які самі забезпечують якість свого середовища та вкрай самоорганізовані і самодостатні. Держава не дасть всього, вона повинна створювати умови та надавати якісні сервіси, гарантувати права і законні інтереси. Пострадянське сприйняття ролі держави - інше. Успішні громадяни - в інтересах держави, бо вони спроможні платити податки, які і є головними в структурі публічних фінансів.

Ідеологія на Заході – як ліберальна, так і консервативна – опирається на принципи цивілізованого світу, а саме: демократія, верховенство права, сильна економіка та вільні ринкові відносини. Там є повага до прав людини, інтересів громадянина, але й повага до закону.

Ольга Айвазовська, для Gazeta.ua