Крим – справа не вирішена. Лавров і Шойгу отримали від Путіна особливе завдання
Дипломатія – це спокійна впевненість у власній правоті, а не звинувачення і прокльони на адресу опонентів
Глава російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров, під час нинішньої російської передвиборчої кампанії перетворився з міністра на пропагандиста, в черговий раз заявив про те, що "Крим - справа вирішена", і що це нібито зрозуміло навіть українське керівництво. Виникає, однак, питання: чому якщо Крим - справа вирішена, Лавров постійно про цей Крим говорить? Чому і він, і "балакуча голова" російського МЗС Марія Захарова говорили про "Кримську платформу" більше, ніж російські дипломати? Може тому, що Лавров не гірше, а то й краще Володимира Путіна розуміє, що анексія Криму - це відкрите порушення міжнародного права. І навіть у "доброзичливців" Росії немає в розпорядженні ніяких інструментів, щоб цю анексію визнати, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".
А одне порушення тягне за собою інше. Адже чергове кримське заклинання пролунало у Лаврова зовсім не випадково і було пов'язане вже не з "Кримською платформою", що викликала таке роздратування у російського політичного керівництва, а з самими виборами в Державну думу. Виборами, під час підготовки яких міністр закордонних справ Росії разом з міністром оборони Сергієм Шойгу, мабуть, отримав від Путіна особливе завдання - врятувати рейтинг партії влади, яка викликає все більшу алергію у росіян. Підняти, так би мовити, "Единую Россию" з колін. І Лавров, схоже, взявся за виконання цього завдання з таким ентузіазмом, що з риторики зараз і не зрозумієш, хто в Росії міністр оборони - Лавров чи Шойгу.
Якщо проведення виборів у Криму Кремль ще може пояснювати тим, що півострів нібито частина Росії, то участь у виборах до Держдуми жителів окупованих районів Донецької та Луганської областей взагалі пояснювати нічим
Але разом з тим, як досвідчений дипломат Лавров прекрасно все розуміє. Розуміє, я впевнений, що Крим - справа не вирішена і що його країна розтоптала міжнародне право. І розуміє, що самі вибори в Росії виглядають з точки зору міжнародного права вельми сумнівною процедурою, тому що їх учасниками виявляються жителі окупованих територій Криму, а тепер ще й Донбасу. І що якщо проведення виборів у Криму Кремль ще може пояснювати тим, що півострів нібито частина Росії, то участь у виборах до Держдуми жителів окупованих районів Донецької та Луганської областей взагалі пояснювати нічим. А потрібно. І саме це, схоже, і викликає роздратування російського міністра закордонних справ - необхідність у ролі високопоставленого пропагандиста захищати справу не просто неправу, а таку, що не піддається захисту з точки зору правової логіки. І розуміти, що аргументів немає - залишається підміняти їх награною істерією. А награна істерія, думаю, куди краще виходить у якогось Дмитра Кисельова, ніж у Сергія Лаврова. Адже дипломатія - це спокійна впевненість у власній правоті, а не звинувачення і прокльони на адресу опонентів.
Але особливого співчуття у цій невдячній ролі Сергій Лавров у мене не викликає. Зрештою, це його власний вибір.
Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода
Коментарі