У путінського режиму дна не існує. Далі буде гірше

Росіяни отримають замість нинішнього парламенту мерців – парламент зомбі

Восьма Держдума, що виникне внаслідок майбутнього вересневого спецзаходу під назвою "вибори", буде, швидше за все, гіршою за нинішню. Агресивнішою. Галасливішою. Божевільнішою. "Пліднішою". Брехливішою. Все це важко собі уявити, зважаючи на те, що ми знаємо про нинішню Держдуму, але це так. Іще й тому, що в депутати зібралися мешканці зомбоящика: Попов, Міхеєв, Прилєпін, Стариков та інші.

Вони, ці прибульці із зомбоящика, здатні зробити скажений принтер ще більш скаженим. Ми щодня їх спостерігаємо і бачимо, що вони критикують Держдуму й уряд за недостатнє безумство, за недостатню лютість, за те, що ще не захопили всю Україну, не розбомбили країни Балтії, не зробили Америці той самий "кирдик", яким загрожував герой культового фільму "Брат".

Вони люди відомі, а, отримавши офіційний депутатський статус, цілком можуть оживити те кладовище політичних мерців, яким зараз є парламент Росії. Мерці, що ожили, — це зомбі. Ми маємо шанс отримати замість нинішнього парламенту мерців — парламент зомбі.

Члени команди Навального, Марія Пєвчих і Георгій Албуров зробили спробу зупинити одного з цих зомбі, Євгена Попова, на шляху до Держдуми. Зробили розслідування, в якому показали розмір вдячності путінського режиму за ту брехню, наклепи, розпалювання ненависті та війни, що так натхненно виголошують Скабєєва та Попов. Окрім офіційних зарплат абсолютно абсурдного розміру, сімейна пара телеведучих державного телеканалу нещодавно придбала нерухомість вартістю 300 мільйонів, що вочевидь перевищує навіть їх безмірно завищені прибутки.

Оскільки з розслідуванням соратників Навального вже познайомилися декілька мільйонів росіян, Євген Попов і "Єдина Росія" небезпідставно занепокоїлися щодо результатів голосування і вчинили дії у відповідь, переклавши інформаційну війну на поле супротивника. Співробітник "Московського комсомольця" Олександр Мельман опублікував на "Эхо" пост "Чума на оба ваших дома", в якому пише:

"Сладкая парочка Мария Певчих-Георгий Албуров... выступила против гадкой парочки (как они их называют) пропагандистов Ольги Скабеевой и мужа её законного Евгения Попова. Это разоблачение, компромат, господа. То, что всегда интересно, пахнет жареным, привлекает внимание. Вот вам и миллионы просмотров на Ютюбе.

Итак, сладкая парочка докопалась до гадкой парочки в том, что те купили себе квартиру в элитном доме за 300 миллионов родных, российских рублей. Конечно, посчитали (примерно) их огромную зарплату, и всё равно не хватило. Откуда деньги, Зин? ... Боже, как надоела эта борьба нанайских мальчиков (и девочек) на залитом срачем медийном поле. Окститесь уже, господа".

Це було підведення інтонацією до головного висновку. А ось і сам висновок:

"Эти-то из ФБК чем лучше? ... Ну да, одни говорят: если ты такой хитрый, почему же такой богатый? Только у тех, кто спрашивает, тоже могут спросить люди победнее, а таких в России бесчисленными миллионы. Это уже начало гражданской войны, господа. Вы так не считаете? Поэтому я и говорю: чума на оба ваши дома".

"Чума на оба ваши дома", "борьба нанайских мальчиков", "сладкая парочка против гадкой парочки" — все для того, щоб читач остаточно перестав розрізняти чорне і біле.

Мельман — співробітник "МК" Павла Гусєва. Павло Гусєв — дуже важлива частина путінського режиму. Невелика, але важлива. Так само, як раніше Павло Гусєв був важливою частиною лужковсько— єльцинського режиму, а ще раніше — брежнєвського, андроповського та черненківського режимів. Наразі співробітник "МК" Мельман виконує дуже підле завдання. Він публікує свій виріб на сайті "Эхо Москвы", тобто звертається до тієї частини населення, яка до путінського режиму ставиться критично. Його завдання — не агітувати за путінський режим і не виправдовувати його обслугу — Попова та Скабєєву. В цій аудиторії це досить складно, в усякому разі така місія вочевидь "не відповідає зарплаті" Мельмана. Його мета — зрівняти членів команди Навального, Пєвчих й Албурова, з путінськими брехунами та генераторами ненависті, зі Скабєєвою та Поповим.

Нічого, що Скабєєва та Попов підтримують фашистський режим, який прямо зараз убиває людей в Україні та Сирії, а Пєвчих й Албуров з ним борються?

Нічого, що Попов і Скабєєва отримують від режиму багатомільйонні зарплати та розкішні квартири, а якщо є бажання, то й депутатські мандати, а членам команди Навального в рідній країні світить тільки тюремний термін?

Дивні якісь "нанайські хлопчики".

Той випадок, коли рівновіддаленість дорівнює підлості.

Програма "60 хвилин" сьогодні — це головний, разом із солов'їним послідом, генератор ненависті, дебілізму та жахливої вульгарності. З людьми, які потрапляють у цю програму, відбуваються огидні метаморфози, які викликані конкуренцією між "експертами" та ведучими в номінації: "хто більше виллє помиїв на Україну, Захід й опозицію". Ці метаморфози трохи нагадують те, що відбувається з людьми, які потрапляють до в'язниці за порівняно дрібний злочин, а виходять звідти закоренілими урками. Український "політолог" Гордій Бєлов, якого постійно кличуть у російські ток-шоу в ролі "українського патріота для биття", за чотири роки присутності в російському ефірі трансформувався з людини, яка, нехай досить невміло, але намагалася хоч якось висловлювати погдяд України, в щось протилежне. У програмі "60 хвилин" від 4 серпня Гордій Бєлов при обговоренні вбивства в Києві Віталія Шишова раптом навіщось почав захоплюватися білоруським диктатором: "Лукашенко втримав країну, а ми не змогли. Я був у Мінську: в країні мирно, тихо, чисто!"

На відміну від Гордія Бєлова, "політолог" Володимир Скачко в російських ток-шоу виставляється як "правильний українець", тобто той, хто завжди на боці російських окупантів. Але й він отруївся російським ефіром. У тій же програмі "60 хвилин", коментуючи майбутню зустріч Зеленського з Байденом, Скачко видав дивовижну щодо своєї вульгарності репризу: "Овальний кабінет у Білому домі для Зеленського перетвориться на оральний. Зеленському там доведеться багато насмоктувати".

Потрібно зауважити, що до такого рівня політичного "аналізу" були не готові навіть закоренілі російські "експерти", що зустріли "жарт" Скачка несхвальним гудінням. Адже людина лише хотіла їм сподобатися.

Такі як Попов і Скабєєва, Соловйов і Міхеєв не просто слухняні виконавці волі Кремля. Вони підходять до справи творчо, майже завжди біжать попереду паротягу. Якщо мешканці Кремля, за фігурою Сталіна, наприклад, схильні до ухильної демагогії, то мешканці телевізора — зазвичай оскаженілі сталіністи. І за 21 рік путінського режиму їм удалося перетягнути громадську думку на свій бік. За даними Левада-Центру майже половина опитаних (48%) підтримують ідею встановлення пам'ятника Йосипу Сталіну до наступної річниці Перемоги, 20% респондентів негативно ставляться до цієї ідеї, 29% — байдуже. Соціологи зауважують, що особливо помітно зросла кількість прихильників установлення пам'ятника серед наймолодших респондентів.

Тому всупереч пересічній думці, що путінський режим досяг дна і гірше вже не буде, я вважаю, що дна в цього режиму просто не існує, і багато в чому цій бездонній конструкції режиму Росія має "завдячувати" телевізору та його мешканцям.

Оригінал