Крізь імлу серіалу "Свати" проглядається великий європейський народ

Хтось має йому про це сказати

Місцеву правлячу верству прямо випромінює місцеве населення, серед якого по ідеї тотальною більшістью мали би бути саме культурно-політичні українці. Але так не є з однієї простої причини - у цих людей або стерта, або конструктивно відсутня пам'ять про те, хто вони такі насправді, ким вони є.

Саме тому правляча верства сповнена спритними представниками іншого, конкуруючого національного проекту – креольсько малоросійського (в інтелектуальному полі його представляють і майже легітимізують різноманітні Інститути Майбутнього і скромні кієвскіє філософи по вуха занурені в російські культурні контексти тощо).

Якщо ж хтось чогось не знає, треба щоби хтось інший йому про це розповів, повідомив і переконав. Тобто потрібні звичайні рекламні технології. Сам по собі, без спрямованого націонал-маркетингу, нарід ні до чого не допре і не перестане на всенародних виборах, наприклад, сприймати випердків комсомольського КВНу як своїх же нативних представників.

В цих процесах політика взагалі є лише надбудовою. Тут уся справа в культурі та в її ефективності, себто у якості творчого класу, який має задавати глобальний тренд самоусвідомлення, як артилерія – поквадратно. Але творчий клас у нас так само позбавлений пам'яті і є постколоніальним покручем значною мірою, хоча й не настільки тотально, як нарід взагалі.

На перший погляд ситуація виглядає досить трагічною безвихіддю. З іншого ж боку, в національному культурному полі явно визріває щось інтересне.

Механізми пам'яті є настільки складними і тонкими, що на нас досі прямо впливають історичні травми і досвід, отриманий 500-300 років тому. І геть знищити цю справжню пам'ять ну майже нереально, але суто оперативно її можна легко топити у глевкій масі серіалу "Свати".

Насправді ж все робе, і крізь імлу серіалу "Свати" все рівно проглядається великий європейський народ з усіма відповідними налаштуваннями.

Хтось має до нього донести цю просту максиму.

Оригінал