Зеленський розігрує карту Путіна для встановлення авторитаризму

Міжнародні партнери мають ставити запитання про його тенденції до централізації влади

Президент Володимир Зеленський почав третій рік президентства, охоплений середньостроковою непопулярністю. Опитування, опубліковані минулого місяця, показали, що лише 21,8% українців проголосували б за його переобрання. Більше половини вважали б за краще, щоб він не балотувався на другий термін. Це різке зниження, порівняно з 73% підтримки, які так різко привели його до влади два роки тому, - пише Девід Кларк для Еuobserver.

Зеленський намагається перезавантажити своє президентство, відродивши передвиборчу обіцянку проштовхнути "деолігархізацію" України. Його перший крок пов'язаний із забороною трьох телеканалів, контрольованих Віктором Медведчуком, і подальшим арештом олігарха за підозрою в державній зраді. Медведчука звинувачують у співпраці з Росією з метою приховування його власності на енергетичні активи в окупованому Криму.

"Це лише початок. Таких кроків буде ще багато, поки всі українські олігархи не будуть зведені до статусу звичайних великих бізнесменів", - пообіцяв Зеленський.

Здатність кількох мільярдерів чинити контролюючий вплив на країну - проблема з перших років незалежності України. Тож дії для обмеження їх влади слід вітати.

Але "деолігархізація" - податлива концепція, яку можна використовувати більш ніж для однієї мети.

Володимир Путін став першим пострадянським лідером, який розіграв цю карту, пообіцявши "ліквідувати олігархів як клас". Те, що починалося як попередження бізнес-еліті триматися подалі від політики, швидко переросло в арешт політичних опонентів і закінчилося повним відновленням авторитарного правління.

Виникає запитання, чи має намір Зеленський відібрати владу в олігархів, щоб передати її народу, чи як Путін забрати її собі?

Ознак, що головна мета Зеленського – зміцнити особистий авторитет, більш ніж достатньо. Сюди входить готовність не допускати до влади посадовців з номінально незалежними функціями.

Першим, кого спіткала така доля, став генпрокурор Руслан Рябошапка, звільнений торік нібито за відмову вести справи, відповідно до порядку денного президента.

Іншою жертвою Зеленського став глава Нацбанку Яків Смолій, знятий з посади кілька місяців по тому за проявлену занадто велику незалежність і замінений кимось більш лояльним. А заступниця керуючого була позбавлена ​​деяких обов'язків після того, як висловила стурбованість щодо незалежності Банку.

Міжнародні кредитори України побоюються, що економічний популізм призведе до того, що Зеленський відновить ручний контроль над грошово-кредитною і курсовою політикою. Особливо, якщо його рейтинги за опитуваннями будуть продовжувати падати напередодні наступних президентських виборів.

Найбільше турбує очевидна готовність Зеленського використовувати поліцейські й судові повноваження для просування інтересів оточення і залякування політичних суперників.

Призначення його старого шкільного друга Івана Баканова главою СБУ стало ранньою ознакою, що Зеленський має намір використовувати силові міністерства для особистих інтересів.

Депутат, який опублікував торік докази причетності брата головного радника президента до корупції, незабаром після цього став об'єктом переслідування СБУ. Мер Києва Віталій Кличко звинуватив Зеленського в спробі тиснути на нього в травні, коли озброєні працівники СБУ увірвалися в його багатоквартирний будинок. Кличко став наполегливим критиком Зеленського.

Законопроєкт про реформу СБУ, який обговорюють зараз у парламенті, не заспокоює. Його склали у відповідь на давні скарги, що Служба використовує свою юрисдикцію щодо економічних злочинів для сприяння корупції і рейдерству. Проте минулого місяця Human Rights Watch й понад 20 інших правозахисних організацій написали Зеленському листа, в якому скаржилися, що закон фактично є великим захопленням влади.

Вони писали, що він не обмежує ролі СБУ національною безпекою, але замість цього наділяє її надмірно широкими повноваженнями як у сфері розвідки, так і в правоохоронній. Водночас відсутні необхідні гарантії проти зловживання цими повноваженнями.

Не менш важливо реформувати судову систему, щоб покласти край політичному втручанню й іншим корупційним впливам. Ділові кола не вірять в готовність судів захищати їх право власності, адже корумповані судді й посадовці продовжують нападати на них.

Досягнуто значного прогресу в створенні Вищого антикорупційного суду. Але це лише завдяки тиску західних союзників України. Цього недостатньо, поки система продовжує захищати високопоставлених суддів, звинувачених в корупції, таких як голова Адміністративного суду Києва Павло Вовк.

Якщо українська влада не діятиме, західним країнам слід розглянути можливість прямого покарання найбільш корумпованих суддів, відповідно до таких законів, як "Глобальний акт Магнітського" (закон прийнятий в грудні 2012 року в США. Вводить персональні санкції щодо осіб, відповідальних за порушення прав людини і верховенства права в Росії. Названий за іменем загиблого в російській в'язниці аудитора Сергія Магнітського. - Gazeta.ua).

Міжнародні партнери України вітали очевидне прагнення Зеленського зменшити вплив олігархів як можливість вивести країну на новий шлях розвитку. Але вони також мають ставити складні запитання про його тенденції до централізації влади, і про те, чи приносять його реформи ті зміни, яких потребує Україна.

Тільки реальний прогрес в обмеженні влади силових структур над бізнесом і створенні дійсно незалежної і справедливої ​​судової системи може покласти край корумпованому впливу корисливих інтересів, що стримують Україну.

Переклад Gazeta.ua