Китай і великий бізнес нам не друзі. Це дві складові одного зла

Виробництво ставлять в пріоритет над індивідом

Влада, яку ми зараз обрали, взяла зовнішньополітичним курсом України рух до комуністичної диктатури, котра в своїй нинішній внутрішній політиці явно надихалась кіберпанком у його найпохмуріших проявах. Людина, котра вважає своєю батьківщиною СРСР, очевидно, не може не дрочити на серп з молотом і можливість позапихати незгодних в концтабори, щоб вони шили там одяг для H&M i Nike. І не тільки для цих двох, до речі.

Великий "наше все" бізнес взагалі любитель користуватися примусовою працею, наслідками геноцидів і політичних переслідувань. Бо робоча сила помітно здешевлюється, хоча футболки по 500-1000 гривень - досі лайно.

Великий "наше все" бізнес взагалі любитель користуватися примусовою працею, наслідками геноцидів і політичних переслідувань

До речі, цікаво, чому в західному світі з'явився такий ресентимент до неоліберального капіталізму? Чи не тому, що сучасним бро цієї економічної моделі стає китайська система? Ну тобто причина явно в тому, що великі корпорації взагалі працюють подібно до сучасного Китаю, але ж не може такого бути, що капіталісти і комуністи однакові в своєму ігноруванні індивіда на користь корпорації/держави. Я впевнений, що чимало з вас переконані, що корпоративний капіталізм - це взагалі не те саме, що державний тоталітаризм. І експлуатація знеправлених людей у капіталізмі ж просто побічний ефект (бо вони є, то чого б не скористатися - це ж не ви їх садили в концтабори), а в комунізмі - самоціль (бо не лізуть, плюс дешева робоча сила, зокрема на продаж). Взагалі ж різні речі.

Але суть десь у тому, що не просто Китай нам не друг. Великий бізнес, котрий здебільшого орієнтований саме туди, нам теж не друг. Сьогодні це дві складові одного зла. Як, загалом, кожна система, що ставить виробництво в безумовний (тобто етично незмінюваний) пріоритет над індивідом. Просто коли таким займається бізнес - це ок і правильно. Коли таким займається держава - це не ок, геноцид і порушення прав людини. А коли таким займається бізнес, користуючись напрацюваннями держави - то не варто це навіть помічати. Якби одні люди не використовували засвоєну на рабстві та терорі продуктивність Китаю, це робили б інші люди. Це ж не означає, що на великих бізнесах і практично на всіх державах лежить частина відповідальности за геноцид уйгурів, скажімо. Нас, як і великі корпорації, в Китаї цікавить взагалі не тоталітаризм і геноцид, а дешева робоча сила і стабільність у державі. Не плутайте. Різні ж речі. Абсолютно.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Володимир Гевко Маркетолог
Майкл Дракман Директор Міжнародного республіканського інституту в Україні
Дар'я Лазарєва Експертка відділу клімату та транспорту ГО "Екодія"
Юрій Ніколов Співзасновник видання "Наші гроші"
Брайан Вітмор Cтарший науковий співробітник Atlantic Council