Зеленський не готовий до зустрічі з Байденом

Навпроти президента США має сидіти не "актор мовного жанру", а державний діяч зі стратегічним баченням

Довгоочікуваний візит, який може стати першим і останнім. Це не стільки про обмеженість маневру Києва у Білому домі, скільки про важливість чіткого бачення на Банковій, що саме потрібно Україні і чим Києву можуть допомогти США і особисто президент Байден. Погана новина в тому, що навіть на екваторі своєї каденції дипломатія Зеленського продовжує шарахатися в усі сторони, зосереджуючись на формі, а не на змісті, бездумно розкидається давніми партнерами (це і про скандальні публічні заяви, і про відкликання підпису на захист прав уйгурів через шантаж Пекіна). Не маємо сумнівів, що і сьогодні Зеленський не зможе кількома тезами викласти мирну стратегію України. А значить - до зустрічі з Байденом поки не готовий.

Спробуємо допомогти:

1. Навпроти Байдена під час зустрічі має сидіти не "актор мовного жанру", пронизаний невдоволенням спадком попередників та діями партнерів, а державний діяч зі стратегічним баченням. Боротьба за мир - це боротьба між справжніми лідерами.

2. Байден мав би почути від президента України, що мирний процес на Донбасі заходить в круте піке російської зухвалості та шантажу. Причина цього полягає в електоральній комі, в яку впадають Берлін і Париж, що в рази зменшить їхню активність. Разом із змінами переговорних команд, зазнає ерозії інституційна пам'ять. Це створює можливості для Кремля спробувати перетасувати колоду і зіграти у стару гру про "прямий діалог Києва з Донбасом". Бачимо це на прикладі ініціативи проросійських маріонеток скликати зустріч у "нормандському форматі" за їхньої та участі США. Байден має знати, що це російська пастка, на яку Київ не погодиться.

3. Зеленський має переконати президента США у необхідності залучення Вашингтона до мирного процесу. США могли б не лише підставити Києву плече, допоки Берлін і Париж пройдуть електоральні цикли, а й спробувати внести нову динаміку в переговори. Якщо Байден і справді прагне відновлення трансатлантичної єдності, зміцнення альянсів під проводом Вашингтону, лідерства США у світі, то все це неможливо без примушення Росії піти з України. Допоки російські війська перебувають на окупованих територіях, у Кремлі не вщухатиме спокуса нових претензій. Після Женеви Байден дав Путіну пів року, але це не означає, що роботу над зміцненням санкцій проти Кремля можна заморозити. Якраз навпаки.

4. Байдена слід було б захопити ідеєю багатонаціональної миротворчої місії під мандатом ООН для Донбасу. Як системний політик, який на відміну від попередника переймається долею ООН та її впливом, він зможе побачити перспективність цього дискурсу з РФ, де всі козирі в наших руках. Перехопити цю тему для Вашингтону на паралельному до нормандського треку було б саме на часі. Тим більше, що за результатами виборів у ФРН навряд чи ця тема знов потрапить до коаліційної угоди на кшталт зразка 2016 року. Місія ООН для Донбасу - "загублена ланка мінського ланцюга" з виходом на кордон і без істотних змін домовленостей.

5. Байден міг би відновити епоху американського лобіювання і заступництва по Україні як форпосту демократії проти авторитаризму. Це не лише про ПДЧ, НАТО, ЄС. Це про безпекову угоду, військову допомогу, стратегічне партнерство, підтримку реформ. Зрештою, це про системне витіснення російських впливів з усіх сфер державної діяльності - процес, який розпочався ще у 2014 році. На столі у Байдена Зеленський має залишити і "Великий план" для торговельних та інвестиційних відносин з США. Важливе значення матиме і переконливість очільника України в питанні протидії "Північному потоку-2".

Як підсумок: чи вдасться президенту Зеленському повною мірою скористатися шансами візиту до Вашингтону, покаже час. Важливо, щоб глава держави зміг зустрітися з ключовими представниками Конгресу, зацементувати двопартійну підтримку, заручитися згодою в питаннях збільшення фінансової допомоги на цілі зміцнення оборонного сектору України та посилення санкційної політики проти агресора, подолати набуту токсичність в інтересах зміцнення стратегічного партнерства між Україною та США.

Оригінал