Ми йдемо в діджиталізацію. Це прекрасно і чудово, але не точно

Входити у ринок землі потрібно із розумінням наступного: антирейдерство = захист власності = ефективна робота державних інституцій. Чию власність та правові інтереси має захищати держава? Виділимо чотирьох основних учасників ринкових відносин:

• територіальні громади;

• громадяни України і юридичні особи, зареєстровані в Україні;

• нерезиденти;

• кредитори, які будуть інвестувати в ринок землі під заставу.

Що повинна для цих учасників ринку зробити держава? По-перше, забезпечити правомірну зміну землевласників і землекористувачів. Дати ефективні, дієві інструменти для відновлення неправомірно порушеного права власності. По-друге, надати рівні фінансові умови учасникам ринку землі: як дрібним аграріям, так і агрохолдинкам, нерезиденам. По-третє, гарантувати територіальну цілісність та безпеку територій, в умовах інвестування у ринок землі.

Говорять, що "епоху рейдерства в Україні подолано". Чи можна вважати, що власність аграріїв сьогодні захищена і ми спокійно, вільно входимо в обіг земель сільськогосподарського призначення? Ні. Повернемось до історії. Україну найбільш активно "колихало" хвилями рейдерства 2016-2017-го. Коли провели так звану реформу реєстрації і на ринок послуг вивели реєстраторів, які були працівниками комунальних підприємств та їх філій. Тоді почали активно використовувати термін "чорний реєстратор", маючи на це підстави.

2019-го нова команда Міністерства юстиції скасувала акредитацію комунальних підприємства, їхніх філій та працівників-реєстраторів. Здавалося б, ми позбулися чорних реєстраторів і рейдерство мало бути зупинене. Тим більше, у Міністерстві юстиції говорили про те, що "95% неправомірних реєстраційних дій припадало саме на філії комунальних підприємств і на самі комунальні підприємства".

Але є статистика, яку надають відкриті джерела. Вона стосується зареєстрованих кримінальних проваджень, що пов'язують із рейдерством. Після 2019-го, коли з ринку були виведені так звані "чорні реєстратори", випадки захоплення бізнесу все одно зростають.

Треба розуміти, що ми заходимо в ринок землі та запрошуємо інвесторів в агросферу, інші напрямки економіки, не гарантуючи їм захисту та оперативного, ефективного відновлення порушених прав. Залишаються суттєві прогалини в законодавстві.

Буває, що законодавець ініціює, здавалося б, правильні ідеї, але упускає деталі, які стають коренем зла. Наприклад, у Верховній Раді є законопроєкт № 3774 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству". Він уже готується до другого читання. Пропонуються хороші норми, але є кілька важливих позицій, котрі насторожують. Одна з них про те, що державний реєстратор при реєстрації права власності може не зберігати паперовий варіант реєстраційної справи. Ми йдемо в діджиталізацію, "державу в смартфоні" – це все прекрасно і чудово, але не точно. Є сумна практична сторона відсутності паперової версії реєстраційної справи. З цим часто стикаються адвокати, слідство, суди тоді, коли йде процес відновлення порушених прав власності.

В більшості випадків необхідно мати документ, на підставі якого здійснено неправомірну реєстраційну дію. Це потрібно, наприклад, для проведення експертиз, тощо. А чи захочуть особи, які підробили документ, підписи на ньому, вкравши власність, надати з доброї волі і безперешкодно такі документи в необхідні інстанції? Ні! Єдина можливість взяти оригінал документу – дістати в архіві реєстратора.

Прийнявши таку норму - законодавець зв'язує руки слідству. А потім будемо нарікати на правоохоронні органи, вважати їх неефективними.

Тому першочергово необхідно розробити та реалізувати повноцінну програму захисту власності. Сьогодні ми спостерігаємо точкові зміни в законодавство, реєстраційну діяльність. Але немає цілого комплексного бачення держави. Також необхідно впровадити державну програму просвітницької діяльності. І захистити територію та кордони України.

Ольга Матвіїва, для Gazeta.ua