Зустріч Байдена і Путіна: Україні треба готуватися до несподіванок

Найбільш вразливий момент полягає у тому, що Україна більше потрібна Кремлю, ніж Заходу

Цей час прийшов. Сьогодні у Швейцарії відбудеться одна з найбільш очікуваних зустрічей року - саміт між Джо Байденом і Володимиром Путіним. На фоні цих перемовин у тінь відійшли всі інші питання. Навіть безпрецедентний "парад самітів" трансатлантичного світу (від американсько-британського до саміту НАТО, від саміту США-ЄС до зустрічі з Ердоганом) виявився не таким яскравим, як очікування від зустрічі у Женеві.

Цілком очевидно, що західний світ не просто консолідується. Він відновлює свою колишню єдність і солідарність для твердої боротьби за демократичні цінності та ідеали проти тих, хто в останні роки насмілився їх підривати. Нарешті на колективному Заході з'явився лідер, здатний взяти на себе відповідальність за цю боротьбу. Тоді як Путін отримує достойного супротивника, якого бракувало в останні роки по інший бік барикад.

До викладеного багатьма додамо кілька акцентів, які будуть визначальними для розуміння женевської "розмови між дорослими":

1. Зустріч у Женеві має виразний "особистісний підтекст". При чому для обох політиків. Байден і Путін знайомі більше 20 років і нагод для зустрічей в них не бракувало. На відміну від підходів Зеленського, який шукає мир в очах Путіна, Байден давно зробив висновок: Путін не має душі і довіри не заслуговує. На змістовні відповіді і справжню вдумливу розмову американський лідер навряд чи розраховує, знаючи, що російський очільник йому перемогу не подарує. Путін банально прагне перемоги для себе. І спокуса перемоги над Байденом, тим більше як лідером західного світу, лише збільшує його азарт. Путін готується до гри в довгу, за високими ставками, і саме з Байденом.

2. Зустріч у Женеві буде "зустріччю двох світоглядів" - демократії і автократії. Кращого представника на роль "світового автократа" Байдену було б не знайти, і тому розмова з Путіним виходитиме далеко за рамки навіть стратегічної стабільності чи проблематики регіональних конфліктів. Йтиметься про ключові принципи і засади розвитку світу. Не випадково, що саме напередодні зустрічі з Путіним з'явились нова Атлантична хартія, спільна заява лідерів Сімки, до якої цього разу доєдналися ще й Австралія, Індія, Південна Корея та ПАР, рішення самітів США-ЄС та НАТО. Путіну дають зрозуміти, з ким він і його філософія глобального руйнівника віднині матимуть справу.

3. Зустріч у Женеві також буде "зустріччю двох систем" - трансатлантичної та альтернативної. Недаремно Путін знов заграв свою заїжджену платівку про нібито домовленості щодо нерозширення НАТО. Москві вкрай потрібно на весь світ продемонструвати, що Кремль здатний протистояти "ворожому блоку" - перемога, яка додасть Путіну балів на альтернативних площадках типу БРІКС, ШОС, РІК. Погана новина в тому, що для доведення своєї спроможності на альтернативний порядок денний Росії потрібна перемога саме в Україні, де концентровано зав'язано ключові інтереси. Найбільш вразливий момент полягає у тому, що Україна більше потрібна Путіну, ніж колективному Заходу. Відповідальність за таку "почесну роль" повністю на недалекоглядності дипломатії Зеленського. Коли наближається тектонічний злам - головне не опинитися на самому зламі.

Як підсумок: перший саміт Байден-Путін одразу не позначиться карколомними домовленостями. Про це свідчить навіть той факт, що не передбачено спільної пресконференції двох сторін. Швидше за все, на результати доведеться зачекати. Озброєний колективним Заходом "до зубів", вмотивований, Байден точно висловить Путіну в очі всі накопичені застереження і занепокоєння з акцентом на очікування від Кремля змінити поведінку. Політичного досвіду у американського лідера вистачить для того, щоб дати Путіну зрозуміти, що сигнал про "стабільні і передбачувані відносини" - це не пропозиція, а останній шанс для Москви.

А тому після зустрічі у Женеві все залежатиме виключно від Кремля і Путіна особисто. Спроби загострення однозначно зустрінуть консолідовану відповідь, якій у Москві можуть не зрадіти. А ось Україні треба не спостерігати, а бути готовою до будь-яких несподіванок.

Оригінал