Путін відверто знущається із західних демократій

Слабкість Заходу лише під'юджує путіністів

Російський "національний лідер" чи не найбільше полюбляє дещо витончене, а разом із тим посутньо брутально-хамське знущання з західних політиків і громадських діячів. Спершу він нав'язує їм власну систему координат, з усієї сили демонструє свою цивілізованість і миролюбність, з апломбом переконує у правоті своє точки зору як єдиної істинної, – а потім перевертає все догори дригом, виставляючи західних діячів людьми нерозумними та брехливими, гіршими, ніж вони є насправді. Путін завжди ретельно готується до будь-якої важливої зустрічі з лідерами Заходу; втім, ця ретельність специфічна – її підґрунтям є добра обізнаність щодо всіх слабких місць цих лідерів, від обізнаності в історії Росії та СРСР (а вона зазвичай майже ніяка) і до ймовірних пікантних пригод цих персонажів замолоду (а в кого таких пригод узагалі не було?). Іншими словами, Путін на всіх напрямах взаємодії з Заходом розгортає справжні спецоперації – і до певного часу вони були вельми успішними, бо нині у світі, крім частини колишніх комуністичних держав, майже відсутні лідери, які на таких спецопераціях розуміються і здатні їм ефективно протистояти, - пише Сергій Грабовський для видання "День".

От і зараз: Путін дочекався, поки "Північний потік-2" під акомпанемент заяв знаних німецьких політиків (і не лише їх) про те, що це, мовляв, властиво економічний проєкт, у якому відсутня політика, врешті-решт вийшов на фінішну пряму, і вистрілив, образно кажучи, з гармат головного калібру. Зробив він це на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Спершу Путін повідомив, що "успішно завершено укладання першої нитки газопроводу "Північний потік-2"" і пообіцяв, що впродовж "півтора-двох місяців закінчать і другу нитку". А в робочий режим газопровід може вийти до кінця поточного року. Тобто ніякі американські санкції й опозиція з боку частини німецької політичної еліти проєкт уже не зупинять – ось які змісти стояли за цими наче нейтральними констатаціями російського президента. Мовляв, "нагнули" західних противників "Північного потоку-2", змусили владу Німеччини схилитися перед Росією, і це не фініш, далі все також буде по-нашому, не сумнівайтесь.

А щоб ніхто не сумнівався, що всі танцюватимуть під дудку Кремля, і при тому – коли йдеться про західних лідерів – у підсумку виглядатимуть чи не дурнями (або навіть повними й остаточними дурнями), Путін чітко визначив, на що чекати при запуску "Північного потоку-2" Україні та чого він вимагає від неї (чи то пак "пропонує", з формальної точки зору не підкопаєшся).

Російський президент зазначив, що Україна могла б отримувати за транзит газу до Західної Європи вдвічі, а то й утричі більше, ніж зараз. Він, мовляв, сподівається, що у найближче десятиліття до Європи йтиме на 50 млрд куб. метрів більше, ніж зараз, а це означатиме, що "є можливість завантажувати ГТС України і в майбутньому, навіть після завершення терміну дії нашого контракту на транзит". Ось так. Але за певних умов. Яких саме?

"Все можливо. І ми готові до цього, ми цього хочемо, але потрібна добра воля зі сторони наших українських партнерів не для того, щоб армію утримувати і націлювати її на вирішення силовим способом питання Донбасу, а на те, щоб економіку піднімати, - наголосив Путін. – Ми виходимо з того, що у нас складні стосунки з керівництвом України, але ми думаємо про те як там живуть люди. Були б нормальні стосунки… Зараз у нас всередині країни 62-63 долари за 1000 кубів для населення, а в Україні – 330 доларів плюс ще транспорт. Значить, із громадянина десь 350 доларів. У нас Білорусь у три рази менше платить за наш газ".

Коротко і ясно… По-перше, Путін не змарнував можливість зайвий раз тицьнути обличчями у бруд тих німецьких політиків, які до останнього часу полум'яно стверджували, що "Північний потік-2" - це бізнеспроєкт, у якому відсутня політика. Аякже, відсутня! Прямо сказано: Україна матиме транзит газу, якщо відмовиться утримувати сильну армію (про "вирішення силовим способом питання Донбасу" сказано для західних "корисних ідіотів", бо не має ніхто в Україні на меті воювати з ядерною державою). Що це, як не суто політичні вимоги? По-друге, в обмін на "нормалізацію відносин" (тобто на капітуляцію та встановлення маріонеткового диктаторського режиму на кшталт Лукашенківського) Путін начебто готовий різко знизити ціну на російський газ – до рівня, нижчого за часи Януковича. Що це, як не заклик до олігархів України, звісно, дещо завуальований – скиньте цю владу, давайте домовимося і станемо "економіку піднімати"? По-третє, спецоперацію цю Путін розгорнув, бо переконаний: наразі німецькі політики не здатні на жодні рішучі кроки, вони й далі йтимуть шляхом капітуляцій, адже недавно Німеччина відмовилася продати Тайваню велику партію виробленої на її підприємстві вакцини Pfizer-BioNTech, оскільки комуністичний Китай чи то тупнув ногою, чи то тільки погрожував це зробити… Що ж, як зауважив один із коментаторів, номінальний лідер об'єднаної Європи Німеччина послідовно йде шляхом капітуляцій. І дуже слабо віриться, що офіційний Берлін в останній момент натисне на Москву, щоб вона продовжила без усіляких політичних вимог транзит газу через Україну. Швидше, Берлін сам висуне вимоги до України (згадайте лише "формулу Штайнмайера", яка вже причинила Україні чимало лиха) і додасть до цього пропутінські "миротворчі ініціативи". А відмовившись постачати Україні зброю, Берлін фактично солідаризувався з вимогою президента РФ – нічого українцям будувати армію, хоча всім зрозуміло, що зброя ця потрібна лише для оборони…

От і виходить, що Путін майже безкарно знущається з західних демократій. Так, проти агресивної Росії запроваджені санкції, але вони не змінюють єство цієї імперської держави. А слабкість Заходу лише під'юджує путіністів. Чим, як не слабкістю Заходу, можна пояснити роль "миротворця", відведену агресору в т.зв. "Нормандському форматі"? А повернення Росії до ПАРЄ? Агов, де в нинішній РФ хтось розгледів той парламент? Так, замороження членства Росії в G8, унаслідок чого вона знов перетворилася на G7, дало Путіну щигля – тепер він не може з авторитетним виглядом повчати лідерів провідних світових демократій, що, мовляв, Україна – це штучна, клаптикова держава, якій чи не більшість земель подарована Москвою (а вони мовчки киватимуть головами), але ж нікуди ані менторський тон, ані хамські звички у "національного лідера" не поділися. Хоча з якого дива йому приндитись? Об'єктивно соціально-економічна ситуація в Росії вельми кепська…

Але ж навіть Борис Джонсон, на що вже битий жак, і то робить час від часу реверанси щодо необхідності співпраці з Москвою. Чи не єдина надія тут – на досвідченого Джо Байдена, який здатен поставити Путіна на відповідне місце. Залишається сподіватися, що новітня американська мода ставати на коліно перед бандитами і погромниками не стосується представників "зоресяйної Москви"…