Є успіхи, про які міністр культури не напише. Наведу лише 5 найяскравіших

За рік роботи Ткаченка на посаді багато чого сталося

Якщо об'єднати меседж Міністра Ткаченка про ситуацію з Українським культурним фондом та заяву голови Наглядової ради УКФ Лариси Мудрак про самовідведення зі складу ради, вийде приблизно таке: "ніхто ні в чому не винен". А якщо і винен - то культурна спільнота, адже це її представники беруть участь у конкурсах УКФ і як експерти, і як апліканти, і саме через це УКФ "давно" перебуває в глибокій кризі.

Ну, можливо, ще винні деякі члени наглядової ради (спойлер - це не Кірющенко з російськи паспортом за квотою МКІП, не мандрівник без досвіду роботи в культурі Сурін і не лобіст медіагруп Артеменко).

З наступного поста міністра Ткаченка про рік роботи на посаді можна виснувати, що хоч на шляху його й спіткали труднощі, але як наслідок - самі успіхи. "Велика реставрація" та "Мандруй Україною", виявляється, успішні проєкти (обидва заледве чи почалися).

Проте, є успіхи, про які міністр не напише. А за рік його роботи багато чого сталося. Я тут наведу лише 5 найяскравіших.

1. Остаточне рейдерство ДержКіно України, перетворення його в орган дотування великих медіагруп. Формування Ради з підтримки кінематографії з лояльних / пов'язаних осіб та представників телеринку. Перекроювання результатів 14 пітчингу під інтереси медіагруп за безпосередньої участі міністра.

2. Демонтаж та доведення до колапсу Українського культурного фонду, складення його наглядової ради з некомпетентних, випадкових людей, далеких від культури, або лобістів телеіндустрії. Дискредитація інституції, її прозорих механізмів та вичавлювання носіїв інституційної пам'яті. Впровадження ручного управління та телефонного права.

3. Спроби знищення Довженко-Центр: урізання фінансування, незатвердження річного фінансового плану (досі!), незаконне непризначення переможниці конкурсу Олени Гончарук генеральною директоркою під приводом захисту прав фейкового кандидата. Плани з ліквідації Центру (озвучені заступником міністра, смотрящим ОП в МКІП Ростиславом Карандєєвим) через його злиття з іншими інституціями.

4. Передача Національного заповідника Бабин Яр під повний контроль представників приватного меморіалу Фрідмана-Хана, незаконне погодження спорудження меморіальної синагоги на території заповідника, саботаж відкриття Музею Голокосту в будівлі контори єврейського цвинтаря.

5. Скасування конкурсів на посади керівників закладів культури майже на рік під приводом пандемії, розставляння за цей час лояльних в.о.

І це лише те, що на поверхні.

Вітаю нас усіх з річницею!

Оригінал