Російський парламент розстріляв Єльцин, а остаточно поховав Путін

Кремль відправляє в Держдуму людей, які воювали на Донбасі

Держдума Росії вирішила завести бойовиків. Ті, хто воював проти української армії на Донбасі, у вересні цього року отримають депутатські корочки.

"Единая Россия" підписала угоду із "Союзом добровольців Донбасу". Судячи з усього, у наступному складі російського парламенту з'явиться Олександр Бородай. Той самий, який у 2014 році майже три місяці пробув "прем'єр-міністром ДНР". Його прибрали з цієї посади синхронно з Ігорем Гіркіним ‒ ймовірно, щоб російське громадянство обох не заважало Москві розповідати про "громадянську війну" та "повсталих шахтарів", - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Тепер Бородай очолює організацію, в якій перебуває 15 тисяч російських громадян. Усі вони так чи інакше брали участь у боях проти української армії. І правляча російська партія тепер обіцяє їм місця у законодавчих органах влади різного рівня. А самому Бородаю світить місце в Держдумі.

Втім, "Единая Россия" вирішила цим не обмежуватися. І пообіцяла, що доступ до виборчих дільниць отримають ті жителі Донбасу, яких Москва встигла паспортизувати. За попередніми підрахунками, їх кількість може доходити до пів мільйона.

Правлячій партії Росії вторить й інша російська політсила. "Справедливая Россия" встигла відкрити в Донецьку своє представництво, закликає визнати "незалежність ЛДНР" і навіть об'єдналася з проєктом письменника-бойовика Захара Прілєпіна під назвою "За правду".

У наступному складі Держдуми ми побачимо бойовиків, а серед виборців ‒ українських громадян

За будь-якого розкладу в наступному складі Держдуми ми побачимо бойовиків, а серед виборців ‒ українських громадян, яким Росія роздала свої паспорти. Хтось назве осінні вибори смертю російського парламентаризму. Хоча, справедливості заради, потрібно зазначити, що ця смерть відбулася ще у 2016 році.

Саме тоді склав свої повноваження останній легітимний російський парламент. Той, що вибирали російські громадяни, які живуть на російських територіях. Тому що у 2016 році в Держдуму були обрані депутати від окупованого півострова, а виборчі дільниці працювали серед іншого й на території українського півострова.

Все, що ми тепер спостерігаємо ‒ це лише закономірний процес гниття російського парламенту. Останні років десять цей орган займається виконанням бажань адміністрації російського президента. Забороняє мітинги та іноземне усиновлення, ухвалює закони про "іноземних агентів" і скасовує приватність листування, голосує за анексію чужих територій й дозволяє Путіну застосовувати армію на території України.

Фактично, Держдума не пише закони. Вона затверджує документи, спущені їй по вертикалі. Самостійність депутатського корпусу можна порівняти лише зі свободою державних російських ЗМІ. Є невеликий простір для маневру, але кінець повідця тримає в руках Кремль.

Держдума не пише закони. Вона затверджує документи, спущені їй по вертикалі

Російський парламент розстріляв Борис Єльцин, а остаточно поховав Володимир Путін. Держдума перетворилася на майданчик конкуренції за звання найлояльніших. Дерев'яні солдати в усій своїй мовчазній старанності: біографії та імена значення не мають. Свого роду тоталізатор на набільш безпринципну демонстрацію відданості.

Фактично в сучасній Росії є лише один інститут ‒ під назвою "Володимир Путін". Його зробили президентом на початку нульових лише для того, щоб він був модератором між різними центрами впливу. До нього навіть приставили наглядачів ‒ прем'єр-міністра Михайла Касьянова та голову адміністрації Олександра Волошина. І перші роки Володимир Путін слухняно виконував цю роль: одноосібних рішень не ухвалював, між групами впливу успішно лавірував, врівноважував силовиків ‒ лібералами, а лібералів ‒ силовиками. Але чим довше він перебував при владі ‒ тим більше входив у смак.

З моменту його воцаріння минуло більше ніж двадцять років. І тепер політологія в Росії більше не потрібна й неможлива. Тому що політологія має аналізувати відносини між гілками влади, а цього поділу в Росії більше немає. У результаті російська аналітика часто зведена до оцінки президентських емоцій та наявності або відсутності жартів у його виступах.

Поки Захід продовжує боязко сподіватися на повернення Москви за стіл переговорів, Кремль продовжує підвищувати ставки. І тепер посилає в російський парламент людей, які воювали на Донбасі з українською армією. Чергова перевірка меж допустимого ‒ якщо реакції не буде, значить, можна йти далі.

Кремль продовжує підвищувати ставки

Держдума важлива не своєю законотворчістю ‒ це питання вирішується в кабінетах вище. Вона важлива лише як термометр, заміряти рівень державного божевілля. І те, що депутатський корпус поповнять бойовики, а до голосування допустять жителів окупованих територій ‒ лише ще одна ілюстрація глибини падіння.

Сім років тому Росія позбавила себе міжнародно визнаних кордонів. П'ять років тому ‒ позбавила власний парламент залишків легітимності. Москва сповнена рішучості кинути виклик усьому світові. Але жертвою цього бажання повоювати стане не тільки здоровий глузд. Жертвою цього прагнення стане ще й російське майбутнє. Тому що в усього є своя ціна.

Copyright © 2021 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Девід Кларк Аналітик, колишній спеціальний радник по Європі в МЗС Великої Британії
Андрій Андрушків Експерт з управління, виконавчий директор Центру спільних дій
Агія Загребельська Засновниця громадського проєкту "Ліга антитрасту"
Андерс Аслунд Американський економіст
Андреас Умланд Cтарший експерт Українського інституту майбутнього