Друга річниця президента Зеленського: війна проти всіх

Він готується на другий термін

Друга річниця президентського терміну – знакова публічна подія. Це той період, коли президент може прозвітувати як про особисті досягнення так і анонсувати подальші тригери розвитку країни.

Згадаймо лиш як Кучма у 1996 році розказував про ухвалену при ньому нову Конституцію. В 2012-му Янукович говорив про досягнення в соціальній сфері, паралельно анонсуючи Євро-2012. Порошенко, незважаючи на війну, у 2016-му також зміг показати реальні успіхи у своїй роботі. А що Зеленський?

Саме на такий діалог суспільство очікувало 20 травня. Громадяни хотіли побачити президента, який підбиваючи підсумки двох років своєї роботи, розкаже про здобутки і поразки. Пояснить, куди рухається країна і чого очікувати громадянам від влади.

Чи вийшло це у нього? Відповідь кожний дасть собі самостійно.

Зі свого боку виділю три моменти, які, на мою думку, вартують уваги.

Війна проти всіх

Володимир Зеленський публічно кинув виклик і оголосив вендету всім представникам так званих старих еліт. У своєму публічному виступі він атакував всіх. Медведчука і Коломойського, Порошенка і Гройсмана, Тимошенко і Яценюка. Чи не найбільше критики перепало Кличку. Від Зеленського прозвучали безпрецедентні прямі звинувачення у корупції оточення Кличка і в не професійності київського міського голови. А теза: "КМДА це моя вертикаль і я не потерплю корупції в Києві", фактично анонсувала другий етап атаки з боку Банкової.

Чим завершиться ця війна рано прогнозувати. Але очевидно, що Кличко без бою не здасться.

Більш ніж показовою стала публічна перепалка між Зеленським та ведучим телеканалу "Україна-24" Василем Головановим. Нагадаю, телеканал, який пов'язують із Рінатом Ахметовим, останні декілька місяців почав критикувати Банкову. Як причину такого експерти називають рішення Зеленського збільшити ренту на видобуток руди з 4 до 43 доларів.

Як відомо, персональних образ Зеленський не прощає. У знак помсти він почав публічно звинувачувати як канал так і Голованова у маніпуляціях та порушеннях журналістських стандартів. Фактично цим Зеленський передав "чорну мітку" Ахметову. Або приймай мої правила гри, або – готуйся потрапити під закон про олігархів.

Звісно, така публічна війна гарно сприймається суспільством. Але чи вистачить у Зеленського ресурсів виграти одночасну війну на всіх фронтах – покаже час. Тому що цілком очевидно, що старі еліти не чекатимуть, поки їх знищать поодинці і перед обличчям небезпеки почнуть об'єднуватись.

Донбаський вузол

На жаль, на прес-конференції українці знову не почули чіткого плану - як Зеленський бачить у майбутньому реінтеграцію Донбасу. Підкреслюю. Не встановлення миру, а реінтеграцію в мирне соціально-економічне буття тимчасово окупованих територій.

Пояснюю, що маю на увазі. По перше, як показують соцопитування, більшість українців не підтримують жодні особливі статуси, амністії бойовикам і "народну міліцію".

Тому лише – реінтеграція на умовах лютого 2014 року. А тепер давайте уявимо картину, що завтра росіяни виводять війська і Донбас переходить під контроль української влади. Чи розуміє влада, що потрібно робити з цими територіями далі? Насправді повернення ОРДЛО в економічне і політичне поле України навіть без "особливого" статусу це вже катастрофа. Що там з економікою? Інфраструктурою? З екологією? На жаль, за сім років ні Порошенко ні Зеленський не створили такого плану. Єдину більш менш об'єктивну оцінку цього питання знайшов у двічі міністра фінансів Ігоря Уманського. За його словами для початку відновлення Донбасу потрібно мінімум 21,7 мільярди доларів. З них 44 відсотків - компенсація збитків, завданих підприємствам, 40 процентів - вартість реабілітації людського капіталу і 16 - збитки, завдані екології двох областей. Це без урахування відновлення соціальної та транспортної інфраструктури. У своїй праці присвяченій стратегії реінтеграції окупованих територій Уманський посилається на дані Віденського інституту економічних досліджень. А ні у Зеленського, а ні у його уряду аналогічних документів не має. Більше того, якщо по Криму Зеленський анонсував створення Кримської платформи, то по Донбасу аналогічних процесів – не передбачається.

А отже проблема лишається не вирішеною, оскільки влада абсолютно не має стратегічного бачення, що робити з цими територіями.

Паростки популістичного авторитаризму

Давайте визнаємо - частина українського суспільства завжди підсвідомо бажала приходу до влада лайтової версії Піночета.

Щоб з одного боку він навів в країні порядок, поборов корупцію, відновив економіку. А з іншого - щоб держава максимально забезпечила всім соціальні гарантії. Будемо об'єктивним – частина виборців південно-східного регіону бачила реінкарновану копію Піночета у Зеленському.

Однак замість чилійського Піночета до влади прийшов аргентинський Перон. Якщо подивитись на ключові тези Перона та його партії "Справедливість", то побачимо схожі тези з партією "Слуга народу".

І одні й другі сповідують третій шлях розвитку країни, взявши найкраще у капіталістів і соціалістів (пам'ятаєте про плюси та мінуси СРСР?). Пропагують націоналізацію та економічну самостійність без зовнішнього впливу. Апелюють до громадян, через прості та зрозумілі лозунги.

Все це я побачив учора під час перегляду пресконференції. У мене виникло стійке відчуття, що перед нами сидить людина з авторитарними амбіціями. В його манерах і жестах відчувалось прагнення не керувати країною, а царювати. Фраза "я став вироком Порошенка, тому що зараз президент, а він ні" - більш ніж показова. Ну і звісно постійні звинувачення. Якщо щось погано – йому заважають працювати суди і попередники. Якщо щось гарне це зробив він.

Ну а фраза – дивіться кожної п'ятниці по телевізору засідання РНБО більш ніж показова. Ну і найголовніше – Зеленському подобається керувати і царювати. Це було видно в манері поведінки та відповідях. Саме тому на пресконференції стало чітко зрозуміло – Зеленський йтиме на другий термін. Відповіді показали - він готується.

А для того аби перемогти, вже починає будувати свій маленький авторитарний режим, використовуючи за зразок кращі практики як Перона так і Путіна.

Чи вийде це у нього – залежить лише від нас. Бо якщо вийде, то, боюсь, двома президентськими термінами Зеленський не обмежиться.

Віктор Таран, для Gazeta.ua