Росія живе за принципом "аби не гірше". Протести – не загроза для Кремля

Щоб ситуація змінилася, російська влада повинна втратити статус постачальника безпеки і ресурсів для виживання

Володимир Путін півтори години обіцяв росіянам світле майбутнє.

Всупереч очікуванням він майже не говорив про Україну. Не оголошував про визнання ЛДНР. Не анексував у прямому ефірі сусідню Білорусь. Замість цього він дев'яносто хвилин обіцяв російським громадянам соціальні виплати і інфраструктурне будівництво, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Втім, у всьому цьому є глибинна політична логіка. У вересні цього року Росію чекають вибори до Державної Думи. Перед якими влада традиційно нагадує своїм виборцям про те, хто тут головний постачальник ресурсів для виживання.

Ця роль за російською вертикаллю закріплювалася ще в нульові. Олігархи переставали бути самостійними фігурами. Великий бізнес йшов на уклін до чиновників. Платники податків перестали утримувати державу - вона встановила контроль над основними експортними товарами і стала утримувати себе самостійно.

Російська держава стала головним провайдером ресурсів для російського суспільства. У першу чергу - ресурсів безпеки і виживання

Усе це призвело до ситуації, коли російський громадянин не виступає для російського чиновника в ролі роботодавця. Він уже не може кивати на свої податки і вимагати в обмін від вертикалі слухняності. Все навпаки. Російська держава стала головним провайдером ресурсів для російського суспільства. У першу чергу - ресурсів безпеки і виживання.

Травма 1991 року теж зіграла свою роль. Обивателя в Росії переконали в тому, що будь-які ігри в демократію закінчуються крахом системи. Йому вселили, що будь-яка атака на політичні еліти рівноцінна атаці на саму державну вертикаль. Мовляв, сьогодні вам пропонують боротися з корупцією у владі, а завтра система піде в рознос і почнеться парад суверенітетів.

У скарбничку подібного спрощення російська влада склала весь негатив з дев'яностих. Чеченську війну. Інфляцію. Несправедливу приватизацію та розгул злочинності. Все це тепер подають як результат політичного багатоголосся. Мовляв, якщо не хочете повторення - то звикайте до того, що портрети в кабінетах мінятися не будуть.

Проблема позасистемної опозиції в тому, що вона раз-по-раз апелює до найскладніших категорій

Це надзвичайно зручний метод боротьби з будь-якими претендентами зі сторони. Причому, про офіційну опозицію навіть не йдеться - вона давно перетворилася на статистів, які відбувають номер за державні подачки. Мова про позасистемну опозицію, яка сьогодні піднімає на свої прапори Олексія Навального і його антикорупційні розслідування.

Проблема позасистемної опозиції в тому, що вона раз-по-раз апелює до найскладніших категорій. Каже про несправедливість системи. Вимагає від чиновників поваги до обивателів. Розповідає про чужі хабарі і договорняки. Але все це може, в кращому випадку, обурити невеликий прошарок міських жителів. Які зуміли зіскочити з дотаційної державної голки і навчилися виживати самостійно. І молодь - яка ще не встигла на цю голку підсісти.

А решта Росії продовжує жити за принципом "аби не гірше". Бунт проти влади для неї означає повстання проти годувальника. Причому навіть робота на приватні структури не означає повної свободи ‒ з тієї простої причини, що приватні компанії в Росії змушені озиратися на вертикаль. Такий собі справжній фашизм за заповітами Беніто Муссоліні: нічого проти держави, нічого поза державою.

Бунт проти влади для неї означає повстання проти годувальника

В результаті протестні мітинги стають для Кремля подразником, але не перетворюються на загрозу. Щоб ситуація змінилася, російська влада повинна втратити той статус, до якого вона йшла останні двадцять років. А саме - постачальника безпеки і ресурсів для виживання. Коли подібного статусу позбулася радянська влада - Радянський Союз зазнав краху.

А до цього моменту російська опозиція приречена бути схожою на декабристів. Як за рівнем популярності, так і за рівнем ефективності.

Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Павло Кухта Керівник з політичних питань Київської школи економіки
Анастасія Дідорук Візажистка
Вадим Денисенко Виконавчий директор UIF
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії