Ми завжди любили різати панів. Це перетекло в ненависть до найкращих
Здорове суспільство потребує і народної глибини, і елітарної витонченості
В українському ейдосі народництво - ключова річ. Багато від нього добра, багато - не дуже добра. Добро в тому, що в українській культурі завжди і завжди знаходиться "низове", народне джерело. Невідомо звідки воно береться - але береться і проривається. У деяких культурах воно вже загублене, в нас ні.
Мінус у тому, що у нас народництво стає останнім аргументом. "Далекі ви от народа" - це присуд. "Не зрозуміє народ" - діагноз. "Народ завжди правий" - кредо.
"Елітарність" - слово для нас лайливе. Таким воно є і в ХІХ, і в ХХ, і в ХХІ столітті. Еліти знищувалися і ззовні, і зсередини. Або зраджували - це теж правда. Тому ми ніколи не любили "еліт".
Демократичне переформатування елітарності, яке відбуллося у ХІХ столітті - коли замість аристократії почала приходити меритократія, і коли суспільство почало шукати купу способів, як знайти найкращих - це переформатування пройшло повз нас. Ми завжди любили різати панів. І це плавно перетікло в ненависть до найкращих.
Але здорове суспільство - те, в якому є і народна глибина, і елітарна витонченість. Демократія завжди має балансуватися меритократією.
"Елітарність" історично тлумачилася як "верх". Інколи вона тлумачилася як здатність сходити "вниз", у пекло, отримуючи там підземні знання чи підземний досвід.
Сьогодні "елітарність" - це не "верх" чи "вниз" - це "вбік". Це пошук і знаходження бічних стежок, нестандартних рішень, знань чи емоцій.
Якщо зустрічаються 10 невігласів і один знавець, слухати треба знавця
Українці і досі в глибині душі своїй залишаються народниками. Ми хибно тлумачимо демократію як владу більшості. Але якщо зустрічаються 10 невігласів і один знавець, слухати треба знавця. Тому що демократія - це не про число, це про благо. Число і множинність - це інструмент, а не мета. Це використання множинності для пошуку найкращого. Найкращих знань, рішень, шляхів. Зокрема, бічних. А для цього потрібна еліта.
Може, ми все ж будемо трохи балансувати наше стихійне, діонісійське, деколи творче, а деколи деструктивне народництво? Балансувати тими, хто має талант шукати шляхи "убік"?
Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.
Коментарі