Протистояння Навального з Путіним вийшло на новий рівень

Опозиціонер виграє політично

В історії будь-якої країни бувають періоди, коли внутрішньополітична боротьба набуває чітко персоналізований, особистісний характер. Єльцин - Горбачов. Сахаров - Брежнєв. Троцький - Сталін. Андрій Курбський - Іван Грозний. Нерв нинішньої політичної ситуації в Росії значною мірою формується навколо протистояння: Навальний - Путін.

Починаючи з серпня минулого року це протистояння набуло наративний характер і існує в публічному просторі у формі "продовженої новини". Причому незважаючи на те, що на боці Путіна в цьому протистоянні абсолютно всі ресурси і можливості - Путін може зробити з Навальним все, що завгодно, а Навальний нічого не може зробити з Путіним, - не дивлячись на це Навальний явно виграє в цьому протистоянні політично.

Кількість росіян, які нічого не знають про його роботу (або тих, кому важко відповісти) за останні п'ять років зменшилася вдвічі: з 50% до 25%, за даними Левада-центру. А кількість його прихильників зросла більш ніж втричі з 6% до 19%, в той час як рейтинг Путіна, хоча і залишається досить високим, знизився до історичного мінімуму.

Тактика Путіна в цьому протистоянні полягає в прагненні зломити Навального морально і фізично та викреслити його з суспільного життя і суспільної свідомості. З цією метою Навального відправили до виправної колонії №2 в Покрові, де його як "схильного до втечі" піддають тортурам за методом позбавлення сну. Щогодини протягом всієї ночі його будить наглядач з метою зафіксувати, що він не втік. Так звана депривація сну є однією з найбільш витончених і жорстоких тортур, що призводять до тяжких наслідків для здоров'я, в тому числі психічного. Цю методику тортур охоче використовували колеги Путіна з НКВД, домагаючись таким чином "зізнань" в підвалах Луб'янки. Так катували полонених американських льотчиків під час В'єтнамської війни. Так що тут Путін і його спільники виявилися в хорошій компанії. Втім, як зазвичай.

З курсом на "забуття Навального" у Кремля поки складається не дуже. Ось тільки що навколо імені політика розгорівся скандал між Союзом кінематографістів і кінокритиками в зв'язку з присудженням премії "Білий слон" фільмам Навального в номінації "Подія року". Переважна більшість з 54 членів експертної ради цієї кінопремії висловилося за нагороду фільмів Навального, у голови Спілки кінематографістів Микити Михалкова трапилася істерика: "Розумієте, кіно-кри-тик - він повинен оцінювати кіно. Мені якось ніяково вважати себе режисером, якщо режисер Навальний. Він до кіно не має стосунку. Якщо ви даєте приз за політику, ну, дорогі мої, ви так і кажіть. А коли ви хочете дати програмі Навального приз як кінематографічному твору, то ви ні хрена не кінокритики, ось і все". Кінець цитати.

Від імені "ні хрена не кінокритиків" Михалкову опонував Віктор Матізен: "Це дійсно новаторські фільми, таких не було. У нашій документалістиці, та й у світовій, я думаю, не було нічого подібного розмові Навального зі своїм отруйником. Це просто фантастичне документальне кіно. Ким би не був Навальний: правий, лівий... Я людина ліберальних переконань, але якби такий фільм зробив консерватор, я б йому аплодував точно так само. Робота сама по собі проведена шикарна. А риторика - це просто ораторське мистецтво. Закадровий текст в документальному кіно грає величезне значення. І фігура ведучого, яка проглядається за ним, скажімо, як Ромм геніально коментував "Звичайний фашизм". Тут же коментар того ж рівня і, взагалі, прекрасний оратор. Там чудова логіка, чудові пояснення, досконала спроба розібратися". Кінець цитати.

У результаті кінокритики опублікували лист, в якому повідомляють, що експертна рада "зіткнувся з тиском і спробою цензурного втручання в свою діяльність, що суперечить регламенту премії і духу вільного волевиявлення". Після чого президент гільдії кінознавців і кінокритиків Кирило Разлогов заявив про те, що вона перестає бути засновником "Білого слона" і відпускає премію у вільне плавання.

Головний козир Путіна у його протистоянні з Навальним - відсутність в команді опозиціонера людини, здатної хоч в якійсь мірі його тимчасово замінити в якості лідера протесту. У зв'язку з цим особливого значення набувають міжнародні акції на підтримку російського опозиційного політика. І тут доречно згадати, як протягом всього часу заслання Сахарова в багатьох країнах світу йшла кампанія на його захист. Наприклад, площу в п'яти хвилинах ходьби від Білого дому, де знаходилося радянське посольство у Вашингтоні, перейменували на площу Сахарова. У різних світових столицях регулярно, починаючи з 1975 року, проводили "Сахаровські слухання". А в розпал протистояння Сахарова з керівництвом КПРС опальному академіку вручили Нобелівську премію миру...

Зрозуміло, що путінська Росія не Радянський Союз, а Олексій Навальний не надто схожий на академіка Сахарова. Але так розпорядилася історія, що на вістрі протистояння з путінським фашизмом виявився саме Навальний, і тому підтримка, яка надається йому в цьому протистоянні, означає боротьбу з однією з головних загроз людству за всю його історію...

Оригінал