Росія повертається до спадку СРСР. Її відносини з НАТО доведеться переглянути

Анексія Криму підвела риску під спробами цивілізованого світу вибудувати з РФ стратегічне партнерство

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ розраховує на те, що лідери країн, які входять до Північноатлантичного альянсу, змінять стратегічну концепцію відносин НАТО та Росії. У концепції, яка продовжує залишатися актуальним для НАТО документом, йдеться про стратегічну співпрацю з Росією. Проблема тільки в тому, що цю концепцію ухвалювали до анексії Криму та початку війни на Донбасі.

Зараз уже навіть незручно нагадувати, що після краху Радянського Союзу Росію зовсім не вважали противником Північноатлантичного альянсу й дійсно були налаштовані розвивати дружні та партнерські відносини з цією країною. Навіть знамените розширення НАТО на Схід сприймалося абсолютно по-різному країнами, які хотіли приєднатися до альянсу, "старими" членами НАТО й самою Росією. Колишні країни-учасниці Варшавського договору, який зник майже одночасно з СРСР, прагнули під натівську "парасольку", тому що боялися, що настрої в Росії зміняться і вона знову стане загрожувати країнам, які ще недавно відчували на собі весь тягар радянської присутності. Для "старих" членів НАТО розширення альянсу було, перш за все, розширенням системи європейської безпеки, їхні лідери абсолютно не розуміли, чому хтось має сприймати це розширення як агресивні плани, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

А в Росії це саме так і сприймалося ‒ тому що при всіх демократичних тенденціях у політиці тодішнього російського керівництва радянські стереотипи у зовнішній політиці нікуди не зникли. З приходом до керівництва російською дипломатією старого чекіста Євгена Примакова й особливо після того, як президентом Росії став тоді ще молодий чекіст Володимир Путін, ці стереотипи, схоже, взяли гору остаточно. НАТО ‒ "агресивний блок". Розширення альянсу ‒ "дії, спрямовані проти Росії" і взагалі "обман", адже Михайлу Горбачову нібито обіцяли не розширювати НАТО в обмін на об'єднання Німеччини. І завжди хочеться запитати у тих, хто транслює ці міфи: а якби не пообіцяли, то тоді що? Не було б об'єднання? Зберігся б Варшавський договір? А Радянський Союз? І російські війська, як і раніше, перебували б у Варшаві чи Празі?

Зрозуміло, що все це ‒ риторичні запитання. Кремль, думаю, просто не захотів змиритися з тим незаперечним фактом, що після краху СРСР НАТО залишився єдиним гарантом безпеки саме тому, що ніколи не був "агресивним блоком". Агресивним був Радянський Союз. Саме тому він і зник. І повертатися до його політичного спадку ‒ значить завдавати удару зовсім не НАТО, а власному майбутньому.

Але путінська Росія, схоже, зайнята саме цим поверненням. Анексія Криму дійсно підвела риску під спробами цивілізованого світу вибудувати з Росією стратегічне партнерство. Тому що Кремль дозволив собі плюнути навіть на елементарні норми міжнародного права, зруйнувати світопорядок, створення якого стало висновком з важких уроків Другої світової війни.

І тепер на Заході говорять хіба що про діалог із Москвою ‒ та й то нариваються на образи. Так що так, концепції, схоже, доведеться переглядати.

Copyright © 2021 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода