Зеленський стає схожий на британську королеву

Казка про втрачений час

Два роки тому багатьом здавалося, що влада в Україні відтепер належить Зеленському. В 2021-му це питання знову можна вважати відкритим.

Ще жодного разу в Україні стільки влади не було зосереджено в одних руках. І ще жодного разу центральна влада в країні не виглядала настільки слабкою. Чи варто дивуватися, що повноваження Банкової тепер оскаржують всі кому не лінь, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Формально в президентських руках сьогодні контроль над парламентом і силовиками, Кабміном і регіонами. Володимир Зеленський не може послатися на відсутність повноважень і важелів. Відтепер все в країні - це простір його особистої відповідальності.

Але одночасно його владна монополія виглядає все менш монопольною. Кожне голосування у Верховній Раді вимагає надзусиль з боку керівництва пропрезидентської фракції. Кожна обіцянка "взяти під особистий контроль" залишається не більше ніж фігурою мови. До кінця свого другого президентського року Володимир Зеленський ризикує виявити, що формальні повноваження повинні доповнюватися неформальним політичним впливом. В іншому випадку глава держави стає схожий на британську королеву.

Владна монополія виглядає все менш монопольною

Минулорічний демарш Конституційного суду був нічим іншим як претензією на владу з боку судової касти. Тієї самої, що почувалася ображеною за підсумком судової реформи. Знесення антикорупційної архітектури було ляпасом у відповідь. Заявкою на суб'єктність. Перевіркою кордонів допустимого. Судячи з реакції Офісу президента, ця ставка спрацювала. За підсумком протистояння судова каста зовсім не виглядає переможеною.

Так само як не виглядають наляканими українські адвокати Кремля. Хоча ще недавно глава держави обіцяв приструнити проросійські партії та натякав, що струмочки фінансування з Росії скоро вичерпаються. Але замість цього партія Москви продовжує нарощувати свій рейтинг в Україні і розширювати свій медіавплив.

З кадровим голодом нова влада зіткнулася куди швидше, ніж хтось міг би подумати. При цьому кадровий голод - це не відсутність професійних кадрів у країні. Це ситуація, коли професіонали не хочуть співпрацювати з владою. Тому що ще свіжа в пам'яті історія річної давності, коли президент відправив свій власний Кабмін на кадрове заклання. Без виразних причин і чітких обґрунтувань. Дефіцит професійних заповнили лояльними. З плагіатом в анамнезі і з Віктором Януковичем в резюме.

Дефіцит професійних заповнили лояльними

Так само як і не виглядають приборканими українські олігархи. Ті самі, з впливом яких шостий президент обіцяв боротися під час своєї передвиборної кампанії. Замість цього президент натякає на посадку свого попередника і захищає співробітників свого Офісу від правоохоронців.

Заради популярності влада порушує зобов'язання перед західними донорами. Заради рейтингу - починає проїдати накопичений ресурс стабільності. При цьому показники підтримки все одно приречені впасти - але тепер у цьому вогнищі народної байдужості будуть згоряти економічні досягнення минулих років.

Місцеві вибори підтвердили повноваження регіональних гравців. Тих, що готові вбудовуватися в орбіти тільки сильної центральної влади. Як тільки центр слабшає - всі вони перетворюються на феодалів, які охороняють свій ресурс від короля. Політична гравітація мало чим відрізняється від будь-якої іншої.

Обрання Володимира Зеленського ознаменувало настання епохи слабкої держави

Фактично, обрання Володимира Зеленського ознаменувало настання епохи слабкої держави. В якій центральна влада - незважаючи на всю свою монопартійність - виявляється найтихішим голосом у хорі. В якій формальні держінститути починають поступатися позиціями тіньовим. В якій питання "хто тут влада" знову стає найголовнішим, а відповідь на нього - найбільш неочевидною.

Вага політика визначається не тільки владою, але і волею. Не тільки вмінням подобатися, але і готовністю сваритися. Безумовно, Володимир Зеленський професійно дуже виріс за останні два роки. Проблема в тому, що навіть тепер він нескінченно далекий від того рівня компетенції, що потрібно для президентської посади.

До кінця його каденції залишається ще три роки.

Copyright © 2021 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"