Перемога у війні має починатися з повернення Шевельова до Харкова
Харків'яни, відновіть меморіальну дошку
З днем народження Юрія Шевельова нас усіх!
І треба ж, щоб саме цього дня - офіційно помер мер Харкова, який у передвоєнну осінь 2013-го (коли десь у кремлівських кабінетах вже планувалась майбутня "ХНР") санкціонував розбиття тільки-но встановленої, громадським спільнокоштом, меморіальної дошки Шевельову (звідтоді, до речі, так і не відновленої)...
Саме такі сюжети мав на увазі Геґель, коли писав про "іронію історії".
Харків'яни, відновіть дошку, га?
(Я думаю - це тепер як освятити місто, чи що...)
Доки цього не станеться, я наше з Юрієм Шевельовим "Вибране листування на тлі доби" буду перевидавати з тією самою обкладинкою 2013-го, де ота "стіна в дірках" - у зловісно-червоній підсвітці: перший сигнал війни, поданий за 2 місяці до початку Майдану, "зачистка" Харкова, до приходу росіян, від надто вже явно-української пам'ятки просто в центрі...
Такого масштабу символи - важливі, дуже. Бо наша Катастрофа починалась, не забуваймо, таки з Харкова (в грудні 2013-го, виступаючи тут по свіжих слідах знищеної дошки, я вперше почула з залу фразу, якої довіку не забуду: "Мы - столица Голодомора!"). І так вийшло, що головним речником до-Голодоморного Харкова - свідком і відпоручником за наше Розстріляне Відродження перед цілим світом - судилося стати саме Шевельову; і війна на знищення, яку, то тайно, то явно, всі ці десятиліття провадив проти України Мордор, закономірно збігається - з війною його спецслужб проти Шевельова, живого й мертвого (як учора завважила в нашій радіорозмові Олена Гусейнова, з того можна було б зняти цілий детективний серіал для Netflix!), - а значить, і перемога наша в цій Столітній війні має починатися - зі зримого, наочного й повноправного (переможного!) повернення Шевельова Харкову. Повернення Харковом, собі, - Шевельова...
Нехай так і станеться.
Коментарі