Паоло Россі змусив повірити у диво

Сучасному футболу бракує таких, які він

Це було більше ніж диво – зіркова команда Бразилії, яку у червні 1982 року заздалегідь проголосили чемпіоном світу, несподівано програла тим, кого вдома вже збирались закидати тухлими яйцями. У чотирьох перших матчах Кубку світу в Іспанії бразильці робили із суперниками все, що хотіли. У першій грі вони програвали збірній СРСР, але та елементарно злякалась своєї нахабності і дозволила себе обіграти на останніх хвилинах.

Того року фінальний турнір проходив за чудернацькою схемою. Після першого групового етапу був другий груповий: чотири групи по три команди мали визначити півфіналістів. Бразилії було досить не програти італійцям, які перед тим ледь вилізли із групи.

Коли італійці забили першими, бразильці одразу відігрались. Коли забили вдруге – команда тренера Теле Сантани знову відповіла точним ударом і подумки вже були у півфіналі. Але ніби чортик із табакерки перед їхніми воротами знову вискочив Паоло Россі і забив втретє! Перші два м'ячі теж були на його рахунку! Потім Россі забив у півфіналі і фіналі – Італія стала чемпіоном світу!

Це сталося всупереч усім прогнозам фахівців – італійці грали досить посередньо і нічим не виділялися. Просто у них був Паоло Россі, який завжди опинявся у потрібний момент у потрібному місці. Дива та й годі. Коли ж згадати, що перед цим футболіст був дискваліфікований на два роки за участь у договірних матчах і взагалі не грав на офіційному рівні, диво стає абсолютним.

Жодних пояснень цьому не було. Після іспанського тріумфу чемпіони світу не зуміли пройти відбір на Євро-1984, а Россі знову став одним із багатьох і вже не творив дива на футбольному полі. А навіщо – того, що він зробив влітку 1982 року вистачило, аби італійський форвард назавжди увійшов до історії, зробивши це всупереч усім прогнозам та коментарям авторитетних фахівців та журналістів. Паоло Россі довів, що футбол – це насамперед гра, де завжди є місце для дива усупереч всьому, він дав надію усім, кого не визнають та недооцінюють. Диво можливе, головне – не зупинятися і шукати свій шанс у кожній грі, незважаючи на ранг суперника.

Сучасному футболу цього дуже не вистачає. Тепер не вистачатиме і самого, світлої пам'яті, Паоло Россі.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua