Захід дасть Україні гроші. Нас знову чекають "приємні сюрпризи"

МВФ і Євросоюз пішли шляхом гуманізму. Дали змогу українській владі петляти

Якщо пацієнт не хоче жити, то медицина безсила.

Якщо МВФ хоче дати грошей, і ЄС хоче дати грошей, то всі старання української влади з руйнування співпраці марні.

Питання, чому МВФ став таким м'яким, залишимо відкритим. І спишемо це на кризову ситуацію в світі. Коли треба просто не дати всьому впасти. І хто тепер повірить фразі "Ми вам не банкомат"?

Україна отримала гроші від ЄС. $700 млн в бюджет. Це означає, що місія їде. Уряд вже це анонсує, і скоро МВФ сам про це заявить. А, значить, Україна зможе залучити короткий кредит (бридж-фінансування) на фінансовому ринку. Ще $1 млрд до бюджету. На внутрішній ринок облігацій повертаються іноземці. Їх приваблює дохідність, а також це просто є частиною загальносвітового тренду — гроші йдуть в локальні валюти країн, що розвиваються. І це ще сотні мільйонів доларів.

В результаті градус бюджетної кризи істотно знижується. В принципі кризи вже й не буде. Велику частину витрат уряд тепер зможе профінансувати. А забути про 60−100 млрд грн витрат — це справа житейська. Мало хто помітить. У порівнянні з потенційною дірою в 250−300 млрд грн. Уряд пропетляв. Пройшовши по краєчку, по лезу бритви, вони змогли взяти гроші. "Закордон нам допоможе" — знову спрацювало. При цьому реальний дефіцит бюджету цього року в результаті буде не 7,5%, а ближче до 5%. Що теж позитив з точки зору боргового навантаження і макропоказників країни.

При цьому Україна отримала підтримку не в обмін на реформи. А в обмін на обіцянки. Програма МВФ невиконана. Частина реформ з попередніх програм залишаються зруйнованими. Так, МВФ не дав гроші. Але МВФ дав сигнал, що Україна в програмі. А цього достатньо. І в МВФ про це знали. І в ЄС про це знали.

МВФ знову повірив словам української влади. Або вдав, що повірив. У 2014−2019 роках таке не прокатувало. Зараз прокотило. Чи вірить МВФ, що обіцянки будуть виконані? Вважатимемо, що там принаймні на це сподіваються. Чи віримо ми в Україні, що влада дотримається слова і реалізує реформи, коли у них вже не буде крайньої потреби в коштах — питання риторичне.

Чи розуміють в МВФ, що без фактора тиску в Україні не роблять реформ? Напевно, здогадуються. Чи розуміють вони, що упустили шанс дотиснути українську владу, змусивши її зробити частину реформ або полагодити те, що поламано? Здається, розуміють. Чи бачать вони, що дають неправильний сигнал українській владі? Що можна все робити неправильно, ось абсолютно все, порушувати всі взяті на себе зобов'язання, і все одно за це нічого не буде? Хотілося б вірити, що бачать.

Тому що можна поблажливо ставитися до поточної української влади, роблячи корекцію на їхній рівень компетентності. Як до дітей. Але тоді треба розуміти, що балувати дітей дуже небезпечно. І що тепер стримуватиме українську владу від подальшого руйнування зроблених реформ? Якщо вони вже переконалися, що їм все одно все зійде з рук? Якщо вони побачили, що теорія, популярна в українських елітах, що Україна така важлива країна для світу, адже ми форпост боротьби з Росією, а тому нас завжди підтримають, працює? Знову риторичне запитання. Навіть якщо ми отримуємо гроші з іншої причини.

Так, у МВФ і партнерів був важкий вибір. З одного боку, потрібно штовхати Україну шляхом реформ, щоб країна змінювалася і люди жили краще. І єдиний, на жаль, єдиний, мотиватор для будь-якої української влади — це фінансування. По-іншому ніхто нічого змінювати не хоче. Всіх все влаштовує. І якщо давати гроші просто так, то реформ не буде. Але, з іншого боку, якщо не дати грошей зараз, то боляче буде саме цим людям, заради яких і треба робити реформи. "Чиновнику на кокаїн" вистачить завжди, а з дірою в бюджеті в 300 млрд грн могли б бути проблеми із зарплатою у лікарів і вчителів.

Що ж, вони пішли шляхом гуманізму. І дали змогу українській владі петляти, піти шляхом імітації діяльності, коли всі говорять, що "ми за реформи", а при цьому олігархи продовжують утримувати депутатів, забезпечуючи цим відсутність будь-яких змін. Тепер ми увійдемо в 2021 рік зі стабільною макроекономічною ситуацією. І влада отримає можливість розслабитися. І нас знову чекають "приємні сюрпризи". Ще кілька втрачених років. Коли економіка зростає. На фундаменті запасу міцності, отриманого попередніми змінами. І, здається, що будь-яка некомпетентність прощається. Принаймні поки в світі так багато грошей. А зараз їх дуже багато. І поки вони шукають ризик.

Але що буде, коли вітер зміниться? І всі накопичені помилки разом дадуть про себе знати? А "про це ми подумаємо завтра". Тим більше, що вітер може не змінюватися роками.

Оригінал