Зеленський і Шмигаль несвідомо прагнуть виглядати розумнішіми, ніж є насправді
Тому кажуть "локдаун" замість "карантин"
Упродовж двох останніх місяців звичне для нас із дитинства слово "карантин" поступилося місцем новому слову "локдаун". Саме так тепер кажуть усі найвищі українські зверхники аж до самого-самого. Ще у березні був карантин, а тепер – локдаун. Що спонукало Зеленського та компанію так оперативно поповнити свій словниковий запас?
Нові слова, вони як зараза, гірші за вірус. Пригадую, як у роки мого дитинства увесь словесний простір заповнило слово "комплекс". "Комплексними" стали обіди у їдальнях та бригади на підприємствах. Замість простої зарядки ми почали робити "комплекс вправ" і так усюди. Це слово і досі живе, але не так активно.
Але одна річ, коли нове слово підхоплюють в народі і ліплять його потім куди слід і не слід, а інша – коли цим займається найвища влада. Мені здається, що група Зеленського-Шмигаля свідомо чи несвідомо прагне виглядати розумнішою, ніж насправді. Як ті сільські попи, які тисячу років співали молитви давньоболгарською мовою, яку потім назвали "церковнослав'янською". Прихожани тієї мови не розуміли і вважали батюшку носієм сакральних знань, недоступних для непосвячених. Бо коли священик читає молитву українською, уся сакральність якось зникає – бо всі розуміють слова. Лікарі теж люблять вживати незрозумілі латинські слова – назвеш трясучку тремелом і тебе вже поважають.
Схожі при цьому не на мудрих гуру, а на Еллочку Щукіну
Так і наші міністри із президентом хочуть виглядати у щось посвяченими, кажучи на карантин локдаун. І не розуміють, що насправді схожі при цьому не на мудрих гуру, а на Еллочку Щукіну, героїню класичного роману. Згадана Еллочка обходилась у житті тридцятьма словами і тому дуже поважала свою подружку Фіму Собак, яка знала розкішне слово – гомосексуалізм!
Микола Несенюк, для Gazeta.ua
