Імовірний непрограш швейцарцям у нас оголосили б футбольним подвигом

Добре, що про це не дізнаються Лобановський та Базилевич

Фраза "швейцарський футбол на підйомі" була сказана Леонідом Буряком у липні 2005 року в Берні, де київське "Динамо", яке згаданий вище Буряк щойно очолив, сенсаційно програло швейцарському "Туну" і вперше з 1988 року залишилося без євро кубків. Стерпіти таку ганьбу було нелегко, і власник "Динамо" звільнив Буряка за першої нагоди, після чого цей авторитетний футбольний фахівець вже шістнадцятий рік чекає на пропозиції.

Сьогодні Україна знову мала грати проти Швейцарії. Цього разу на рівні національних збірних. Слова Буряка, сказані п'ятнадцять років тому, виявилися пророчими – скромна колись Швейцарія поступово, але невпинно, наближається у футболі до рівня "золотої п'ятірки" - Франції, Італії, Англії, Іспанії та Німеччини. І це не дивно – у Швейцарії, так само як у сусідніх Німеччині та Франції, підросло нове покоління футболістів, більшість з яких є синами емігрантів, для яких футбол - чи не єдиний спосіб вирватися із бідності. Звісно, у європейському розумінні цього слова. Діти емігрантів, чиї батьки мили посуд та підмітали вулиці Базеля, Женеви, Люцерна та інших міст, пішли до безплатних футбольних шкіл і виросли у гравців європейського класу.

А що у нас? Ми остаточно розтринькали здобутки вітчизняної футбольної школи, яка була однією із найсильніших у світі. Ми ганьбимо себе запрошенням до національної збірної третьосортних бразильців, як які-небудь азербайджанці. А головне – керівникам нашої збірної в разі поразки від Швейцарії, якби матч відбувся, нічого не було б. Шевченка не звільнили б із збірної, як Буряка з "Динамо" 15 років тому. Тому що Буряк таки мав тоді рацію – швейцарський футбол на підйомі! На відміну від українського. У нас непрограш швейцарцям, якби такий стався, оголосили б футбольним подвигом! Добре, що про це не дізнаються Базилевич і Лобановський.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua