Наступник Путіна теж буде Х**лом

Другого Горбачова доведеться чекати, щонайменше, сто років

Низка українських ЗМІ вчергове розігнала фейк про "хворобу Путіна", який у нас заходилися різними способами коментувати. Тим самим ще раз проявили нашу споконвічну національну рису, чітко висловлену у першому куплеті державного гімну – "згинуть наші воріженьки як роса на сонці". Не згинуть. А коли когось із них не стане, на його місце практично одразу прийде інший.

Давайте будемо чесними перед самими собою: до появи Горбачова на чолі СРСР нікому у нас і на думку не спадало "виборювати незалежність". Саме Горбачову, який вивів війська із Афганістану та Східної Європи та дозволив розвалити СРСР, ми завдячуємо нашому нинішньому статусу незалежної держави. І саме за це його люто ненавидять у самій Росії. Наступного такого доведеться чекати, щонайменше, сто років, а поки що кожен наступний керівник РФ, якщо він не політичний, і не лише, самовбивця, буде продовжувати те, що раніше робив Єльцин, і що тепер робить Путін – прагнутиме захопити або взяти під контроль чим більше території колишнього СРСР, а коли точніше – Російської імперії.

Нині все у Росії повернулося до того, як було за Брєжнєва. Народ вільно розповсюджує анекдоти про першу особу власної держави, але водночас тихо пишається власною імперською величчю. Так було і у сімдесяті, коли під анекдоти про Брєжнєва радянські військовослужбовці воювали у різних частинах світу. Ще до Афганістану у мене були знайомі, які, перевдягнуті у чужу форму, брали участь в боях у В'єтнамі та Сирії, про що потім пошепки розповідали друзям та родичам, гордо нагадуючи, що "дали підписку про нерозголошення". Згадайте, чи була у нас хоча би одна демонстрація проти війни в Афганістані, де солдати та офіцери з України робили те ж саме, що нині роблять на Донбасі солдати та офіцери із Росії? Така вже споконвічна властивість російської душі – тихо сварити владу і водночас пишатися її загарбницькою політикою.

Тому не має жодного значення скільки ще років наших ворогів очолюватиме Путін. Тому що на нас напав не Путін – на нас напала Росія! І наше щастя, що кількість українців, яким все одно або "какая разніца" таки менша, за тих, хто розуміє, хто наш ворог. Залишається лише зрозуміти, що цей ворог буде таким завжди.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua